Розділ 8

Залишивши телефон на ліжку, я встала і, трохи похитуючись (розслаблене тіло не хотіло знову напруги), попрямувала до дзеркала, яке було з'єднане з дверцятами шафи.

Перед дзеркалом я поправила волосся й оглянула своє вбрання: чорна обтисла футболка підкреслювала груди, великі золоті сережки виділяли очі, а довге каштанове волосся спадало на плечі. Джинси підкреслювали стрункі ноги.

Я помітила в'язану накидку, що висіла на стільці, і накинула її на плечі, щоб не замерзнути, хоч це трохи псувало вбрання. Взявши із собою рюкзак із грошима, навушниками і телефоном, я вийшла з кімнати і замкнула її.

Поки студенти тільки починали збиратися на ранкові заняття, коридор наповнився метушнею і спілкуванням, що зіграло мені на руку, дозволяючи сховатися серед них і відволікаючи від тривожних думок.

Я швидко зорієнтувалася серед потоків студентів, легко пробираючись крізь натовп, ігноруючи їхні цікаві погляди. Невдовзі я опинилася перед кришталевими дверима їдальні.

Усередині горіло світло, незважаючи на сонячні промені. Було чути шум через приготування їжі до обіду, але людей не було. Я швидко проскочила до білих сітчастих дверей і вийшла назовні.

Двір зустрів мене свіжим повітрям, яке трохи поліпшило настрій, а вітер розвівав волосся.

Чорний електромобіль стояв припаркований приблизно за півмилі від мене, чекаючи лише на одну персону.

Поправивши волосся, щоб воно не лізло мені в рот і очі, я швидким кроком попрямувала до машини, попутно озираючись на всі боки, перевіряючи, чи чистий шлях.

Вдача вже другий день поспіль була на моїй стороні, якщо не брати до уваги той нещасний випадок минулого вечора з жартами від таємного шанувальника, і це мене злегка змушувало насторожитися.

На вулиці було б тихо, якби не спів птахів, що тішилися яскравому сонцю, яке аж ніяк не зігрівало.

Запримітивши Лестерна біля капота, я кивнула. Він відповів тим самим - це був наш спосіб привітатися.

—Де твоя подружка?

—Елсі з нами не буде.

Хлопець відчинив передні двері для мене, як джентльмен.

Посівши місце біля водія, я чекала коли Акоста сяде поруч.

Поклавши рюкзак на коліна, я дивилася вперед, розмірковуючи, куди я могла подітися. Якщо Лестерна тут знають упродовж тривалого часу, то мене – ні, і питання про моє зникнення лише будуть натякати, що я разом з Акостою.

—Куди ми зараз?

—Обирати тобі одяг, - хлопець натиснув на кнопку запуску. —Росс любить дівчат з відкритими і вульгарними вбраннями, так що тобі це буде лише на руку, - Лестерн переключив передачу і натиснув на газ, починаючи наш шлях. —Ще б, на твоєму місці, я вибрав би косметику, - погляд Акости пройшовся по моєму обличчю, змушуючи зрозуміти один неприємний факт.

Можливо, саме через присутність дешевого та легкого макіяжу, я не могла сподобатися Харісону. Адже він шукає дівчину гідну до своєї персони за красою, а не за душу. Та й як можна йому показати душу, якщо хлопець здебільшого завжди мовчить, і навіть не знає елементарних вибачень? Йому важлива лише краса, як не грати з почуттями такої людини?

—Так між Томпсон і Харісон точно нічого немає?

—Ми всі всього лише друзі.

—І тебе це теж стосується?

Хлопець обдарував мене дратівливим поглядом.

—Це не таке вже й складне питання.

—Я вже відповів на нього в попередньому запитанні.

Я закотила очі, дивлячись на тоноване вікно, що дозволяло не мружитися від променів сонця.

—Ти придумав мені історію прикриття?

—Я взяв тебе, щоб ти виконала доручене завдання. Щось на кшталт поняття «вантажна робота».

—Чому мене взяли до компанії?

—Тебе не прийняли. Ти ще на випробувальному терміні.

Машина плавно звернула ліворуч, дозволяючи далі розглядати скло, а потім і вид на вулиці.

—Не багато справляються, - продовжив Лестерн.

—Що мені потрібно робити?

—Якщо тобі треба закохати в себе Росса, то найкраще проводити поруч із ним увесь час. А якщо ти хочеш бути в компанії, тобі потрібно розриватися на всіх нас і приділяти час кожному, щоб ми могли проголосувати одноголосно «за».

Я задумливо насупилась, спалюючи тонування поглядом.

Це треба було потоваришувати з Роєм, який мене невзлюбив, і Елсі, дівчиною яка вічно кружляла біля Лестерна. Завдання було непросте, але цілком можливе.

Задавати дурні запитання щодо Акости: «Чи проголосує він за мене, щоб залишити в компанії», я не хотіла. Було ясно, що наші стосунки також потрібно було підкоригувати.

—До решти є якийсь особливий підхід? - я подивилася на хлопця.

—Рой у нас веселий, розуміючий і трохи відкритий, але питання щодо сім'ї не можна задавати.

Перша помилка.

—А як загладити провину, раз так вийшло, - обережно запитала я, але хлопець мовчав. —Улюблена тема, їжа, серіали, фільми?

—Ніяк.

Серце трохи стиснулося, розуміючи, що одноголосне голосування не пройде.

—Тільки якщо він сам тебе не пробачить.

—Що щодо рудої?

—У неї є ім'я.

 Я закотила очі, прицокнувши язиком. Дівчина мені не не подобалася, але й симпатію до неї я ніяку не відчувала, тільки нейтралітет, але показувати при мені, що Лестерн її... Вибачте, але це дивно.

—Як подружитися з Елсі? - ім'я дівчини я миловидно проспівала.

—Вона дуже правильна, тож стережись. Якщо вона дізнається, що ти бідна і підробила документи, то поскаржиться директору, оскільки правила – це гармонія у всьому, насамперед. Бідні мають навчатися у звичайних закладах, а багаті – у найкращих.

Я знову насупилась. Це потрібно тепер не тільки приділяти час навчанню, а й урокам етикету та світським розмовам. Про нецензурну лексику треба було забути, хоч я і не скасовувала того факту, що сама дівчина теж її використовує.

—А ти? - мої слова прозвучали досить тихо, змушуючи прочистити горло.

—Я?

—Який підходить до тебе?

—Не цікався мною. Усе сталося так, як сталося.