Розділ 8

Залишивши телефон на ліжку, я встала і, трохи похитуючись (розслаблене тіло не хотіло знову напруги), попрямувала до дзеркала, яке було з'єднане з дверцятами шафи.

Поправив волосся перед дзеркалом, я оглянула свій зовнішній вигляд: чорна обтягуюча футболка, яка підкреслювала середні розміри грудей; великі блискучі кільцеві сережки, що иділяюли мої чисто-золотисті очі; довге, рівне волосся кольору каштана спадало на оголені плечі, а джинси робили акцент на струнких ніжках.

Помітивши на спинці стільця недбало висячу в'язану накидку, я одягнула її зверху плечей. Замерзнути не хотілося, хоч, можливо, це трохи і псувало моє вбрання.

Прихопивши з собою рюкзак, де були гроші, навушники та телефон, я вийшла з кімнати, закриваючи її на ключ.

Порожній коридор зіграв мені на руку, звільняючи голову від зайвих думок про відмовки, куди я зараз прямувала.

Повністю орієнтуючись у деяких шляхах, я швидко опинилася біля кришталевих дверей, заходячи до їдальні.

Усередині горіло світло, не дивлячись на сонячні промені, що пробиваються через вікна; крім шуму через деякі двері, що позначають, що там проводиться дегустація і готування їжі до прийдешнього обіду, нікого не було, так що я легко змогла проскочити до білих дерев'яних дверей у сітку в кінці приміщення, виходячи на двір.

Природа мене зустріла свіжим повітрям, яке підняло трохи мені настрій, а вітер змусив волосся пуститися з ним у танець.

Десь за півмилі від мене, на проїжджій частині, був припаркований чорний громіздкий електромобіль, який чекав лише одну особу.

Поправивши волосся, щоб воно не лізло мені до рота та очей, я швидким кроком попрямувала до машини, попутно оглядаючись на всі боки, перевіряючи чи чистий шлях.

Вдача вже другий день поспіль була на моїй стороні, якщо не брати до уваги той нещасний випадок минулого вечора з фотографіями, і це мене злегка змушувало насторожитися.

На вулиці було б тихо, якби не спів птахів, які раділи яскравому сонцю на небі, яке аж ніяк не зігрівало.

Помітивши Лестерна, що стояв біля капота і дивився в мій бік, я кивнула, а хлопець повторив за мною – так у нас позначалося вітання.

—Де руда?

—Елсі з нами не буде.

Хлопець попрямував до передніх дверей і відчинив мені їх, як джентльмен.

Посівши місце біля водія, я чекала коли Акоста сяде поруч.

Поставивши рюкзак на коліна, я подивилася вперед, думаючи над питаннями: куди я могла подітися. Якщо Лестерна тут знають упродовж тривалого часу, то мене – ні, і питання про моє зникнення лише будуть натякати, що я разом з Акостою.

—Куди ми зараз?

—Обирати тобі одяг, - хлопець натиснув на кнопку запуску. —Росс любить дівчат з відкритими і вульгарними вбраннями, так що тобі це буде лише на руку, - Лестерн переключив передачу і натиснув на газ, починаючи наш шлях. —Ще б, на твоєму місці, я вибрав би косметику, - погляд Акости пройшовся по моєму обличчю, змушуючи зрозуміти один неприємний факт.

Можливо, саме через відсутність макіяжу, я не могла сподобатися Харісону. Адже він шукає дівчину гідну до своєї персони за красою, а не за душу. Та й як можна йому показати душу, якщо хлопець завжди мовчить, ігнорує всі спроби поговорити і навіть не знає елементарних вибачень? Йому важлива лише краса, як не грати з почуттями такої людини?

—Так між Томпсон і Харісон точно нічого немає?

—Ми лише друзі.

—І тебе це теж стосується?

Хлопець обдарував мене дратівливим поглядом.

—Це не таке вже й складне питання.

—Я вже відповів на нього в попередньому запитанні.

Я закотила очі, дивлячись на тоноване вікно, що дозволяло мені не мружитися від променів сонця.

—Чому мене взяли до компанії?

—Ти ще на випробувальному терміні.

Машина плавно звернула ліворуч, дозволяючи далі розглядати скло, а потім і вид на вулиці.

—Не багато справляються, - продовжив Лестерн.

—Що мені потрібно робити?

—Якщо тобі треба закохати в себе Росса, то найкраще проводити поруч із ним увесь час, а якщо взагалі хочеш у компанію, то тобі треба розриватися на всіх нас, щоб приділяти час кожному, щоб одноголосно ми могли проголосувати.

Я задумливо насупилась, спалюючи тонування поглядом.

Це треба було потоваришувати з Роєм, який мене невзлюбив, і Елсі, дівчиною яка вічно кружляла біля Лестерна. Завдання було непросте, але цілком можливе.

Задавати дурні запитання щодо Акости: «Чи проголосує він за мене, щоб залишити в компанії», я не хотіла. Було ясно, що наші стосунки також потрібно було підкоригувати.

—До решти є якийсь особливий підхід? - я подивилася на хлопця.

—Рой у нас веселий, розуміючий і трохи відкритий, але питання щодо сім'ї не можна задавати.

Перша помилка.

—А як загладити провину, раз так вийшло, - обережно запитала я, але хлопець мовчав. —Улюблена тема, їжа, серіали, фільми?

—Ніяк.

Серце трохи стиснулося, розуміючи, що одноголосне голосування не пройде.

—Тільки якщо він сам тебе не пробачить.

—Що щодо рудої?

—У неї є ім'я.

 Я закотила очі, прицокнувши язиком. Дівчина мені не не подобалася, але й симпатію до неї я ніяку не відчувала, тільки нейтралітет, але показувати при мені, що Лестерн її... Вибачте, але це дивно.

—Як подружитися з Елсі? - ім'я дівчини я миловидно проспівала.

—Вона дуже правильна, тож стережись. Якщо вона дізнається, що ти бідна і підробила документи, то поскаржиться директору, оскільки правила – це гармонія у всьому, насамперед. Бідні мають навчатися у звичайних закладах, а багаті – у найкращих.

Я знову насупилась. Це потрібно тепер не тільки приділяти час навчанню, а й урокам етикету та світським розмовам. Про нецензурну лексику треба було забути, хоч я і не скасовувала того факту, що сама дівчина теж її використовує.

—А ти? - мої слова прозвучали досить тихо, змушуючи прочистити горло.

—Я?