Іван Давидов був мастак у ліжку, як ніхто інший.
Загалом, мені і порівнювати особливо нема з ким. Після Вані у мене і було всього кілька коханців, лише заради жіночого здоров'я.
Але жодному з них близько не зрівнятися з Давидовим! У його вмілих, дбайливих руках моє тіло співало. А душа… Душа ніби відроджувалась із попелу.
Знала б, що гарячий марафон з Іваном поверне мені забуте відчуття щастя та безтурботності, погодилася б на це раніше.
І психолога оплачувати не треба, Давидов навчив мене чудовому способу перенаправляти стрес у потрібне русло.
Я хихикнула над своїми думками і повернулася до чоловіка.
Він лежав, гіпнотизуючи невидимим поглядом дзеркальну стелю, я ж притулилася збоку до нього, як сита кішка. І все не могла відмовити собі в задоволенні торкатися коханого.
Тільки одне затьмарювало момент нашого примирення: таємниця, яку я берегла довгі десять років.
Рано чи пізно Давидов все одно дізнається. Дурнем він ніколи не був. Тож нехай краще від мене, ніж від «доброзичливців», яких завжди вистачає.
Звичайно, може момент я вибрала і не зовсім вдалий. Але близькість здорово розв'язала мені язика. Правда просто рвалася назовні!
– Іванку, мені… – Пальцем я прокреслила неіснуючу лінію на його грудях.
Торс Давидова манив горезвісними ідеальними кубиками преса. Мені такі навіть професійним моделям часто у фотошопі доводиться промальовувати, а тут своє, потом і кров'ю натреноване.
Іван був відомим боксером, чемпіоном, який нещодавно вирішив вийти з великого спорту на так звану пенсію. Простою мовою подався в бізнес. Навіть грішно уявити, щоб чемпіон відсвічував черевцем або наїв друге підборіддя. Втім, природа Давидова любила, обдарувала такою зовнішністю, що і до сивини дівки слиною будуть крапати. І я не виняток, знову попалася в його сіті.
Адже вже навчена гірким досвідом.
Зареклася! Ніколи знову і таке інше.
Хто там вірить, що в одну річку двічі не сунутись? Я і тут примудрилася спростувати народну мудрість.
– Ну що, Князєва? – Давидов повернув до мене голову і якось зло посміхнувся. – Заліз я все ж таки до тебе в трусики?
Холодна зневага, яка так явно позначилася на його обличчі, вдарила мене сильніше ножа у серці.
Я відсахнулася і проморгалася: реальність чи галюцинація? Нещодавно Іван мені небо в алмазах показував, а тепер раптом поруч лежав... зовсім інший чоловік.
Чужий, цинічний, жорстокий! Від його погляду тремтіння йшло спиною і хотілося прикритися.
– Тільки дарма ламалася! – Виплюнув він. – Хоча все одно не прогадала, крихітко. Тепер у мене дуже товстий гаманець, він тебе і розпалив, правда?
– Я не…
– Ось тільки не треба цих дешевих спектаклів! – Закотив очі чоловік. – Я на таке давно не ведусь.
– Ваню… – обомліла я, зовсім не розуміючи такої різкої метаморфози.
Яка муха його вкусила?
Чоловік раптом схопився з ліжка, вийняв із власних штанів гаманець і жбурнув у мене гроші.
– Скільки ти тепер коштуєш, Князєва? – схилив голову набік Давидов. – Вистачить для ще одного раунду чи треба доплатити?
Зелені купюри вдарили мене в груди і обпали віялом навколо.
Нокаут, Маша.
Перше кохання в тобі прокинулося, дурепа? Ну так тепер їж і не обляпайся!
Колись він тебе вже покинув. Тепер же ще й брудом облив з маківки і до п'ят, показавши справжнє ставлення.
Про зустріч вашу мріяла, так? Як про синів розкажеш, а він на колінах повзатиме і прощення вимолюватиме?
Ха!
Повія ти для нього, Князєва. Валютна.
Ще одна моя ілюзія розбилася, зіткнувшись з танком дійсності.
***
Дзеркальна стеля його лофта грала з Іваном злий жарт. Вона надто добре показувала, як два тіла, чоловіче та жіноче, підходять одне одному. Ідеально!
Ідеально, бодай би це чорти вхопили!
Іван хмурив брови і все намагався відшукати у жіночому невідповідності, зачепитися за якусь ваду.
Скільки дівок Давидов встиг перепробувати? Брюнеток, блондинок, руденьких, модельної зовнішності та апетитно повненьких – на будь-який смак. Іван ніколи їх не рахував, імена не запам'ятовував, номери телефонів не зберігав та двічі не зустрічався. Навіщо зупинятися на якійсь одній, якщо після наступного бою в нього знову черга вишикується з цих ляльок?
А ось зараз дивився він у цю дзеркальну, щоб вона тріснула, стелю і змушений був зізнатися самому собі. З жодною дівкою так кайфово йому не було, як з Машкою.
Ще піт не встиг обсохнути і дихання відновитись, а вже хотілося рвонути на другий захід.
І хто б знав, як його це дратувало!
Хотілося випустити пару, гарненько погамселити грушу, і Машку теж хотілося… Ще й ще. Наче його знову у юність повернуло і контролювати свої бажання ніяк не виходило!
#1152 в Любовні романи
#560 в Сучасний любовний роман
#343 в Жіночий роман
зустріч через роки, від ненависті до кохання, складні стосунки
Відредаговано: 02.07.2022