Глава 28

Весь наступний тиждень я ходила з піднесеним настроєм. Кожна думка про майбутню зустріч змушувала серце прискорено битись. Це було настільки ново для мене, настільки незвично... Востаннє я так хвилювалася хіба що в юності.

Вранці у день побачення я прокинулася раніше звичайного. Сонце ще тільки починало заливати кімнату теплим світлом, а я вже стояла перед шафою і вирішувала, що вдягнути. Хотілося виглядати гарно, але водночас залишитись собою — простою, відкритою, щирою.

Після довгих вагань я обрала легку сукню ніжного кольору і улюблені туфлі на невеликих підборах. Трохи макіяжу, кілька крапель легких парфумів — і я була готова.

Аліна, яка спеціально заїхала перед моїм виходом, зміряла мене оцінюючим поглядом і підморгнула:

— Ти прекрасна. Він буде зачарований.

Я засміялася, хоча всередині мене бушував цілий ураган емоцій.

Коли я вийшла на вулицю, Андрій вже чекав біля машини. Він виглядав бездоганно — світла сорочка, гарний костюм. Андрій побачив мене, широко посміхнувся і підійшов ближче.

— Ти неймовірна, — прошепотів він так, що я відчула, як щоки наливаються рум'янцем.

Він ввічливо відкрив для мене дверцята автомобіля, і ми вирушили за місто. Їхали ми легко і невимушено, сміялися з дрібниць, слухали улюблену музику. Здавалося, що ми знаємо одне одного вже вічність.

Андрій привіз мене в маленьке затишне містечко. Там ми довго гуляли старими вуличками, заходили в антикварні лавки, пили каву на відкритих терасах. Він розповідав мені історії зі свого життя — про дитинство, подорожі, мрії.

Я слухала його і ловила себе на думці, що мені цікаво кожне його слово. Його голос був таким теплим, таким справжнім.

У якийсь момент, коли ми зупинилися біля річки і дивилися на сонце, яке заходило за горизонт, він обережно взяв мене за руку. Я не відсмикнулася. Я нарешті відчула спокій і впевненість, яких мені так бракувало останнім часом.

Цей вечір став для мене новою точкою відліку. Я знала, шо попереду ще багато невідомого. Але зараз я була готова впустити у своє життя щось добре і справжнє.