Розділ 27

"Ну, і чого ми завмерли? Хочеш вкотре переконати себе, що це буянять гормони або тебе відвідали глюки? Тоді мушу тебе засмутити, Яно. Саме те, що ти бачиш, справжнісінька реальність. Розумію, що це гірка реальність, яка руйнує твій щасливий світ. І тобі вирішувати, "знову сховати голову в пісок і удавати, що нічого не відбувається, або..."

- Або поставити на місце це брехливе стерво, - рішуче обриваю я повчання свого внутрішнього голосу.

Я вже говорила, що сьогодні всередині мене зовсім несподівано ожила ще одна Яна. І зараз вона, здається, повністю бере контроль над моїми почуттями та емоціями. А я не особливо пручаюся і рішуче прямую до хвіртки, біля якої, як мені здається, розгораються конкретні розбірки. Судячи з грізного рику Кирила та істеричних нот, які видає непрохана гостя, вони обоє на межі масштабного скандалу. А всередині мене ще більше спалахують злість і роздратування. Не вистачало ще, щоб наші рідні почули їхні крики й стали свідками найогиднішого... Загалом, я точно не дозволю цій нахабній стерві зіпсувати свято нашій родині.

- Ти зовсім знущаєшся?! Я ж попереджав, щоб ти не сміла наближатися до моєї родини! Що було незрозуміло в моїх словах?!

Від грізного гарчання Кирила по моєму тілу пробігає легкий трепет і я злегка пригальмовую, сховавшись за кущами. Ну, чесно кажучи, ніколи не бачила його таким злим і вогнедишним драконом. А ось його "улюблена жінка", здається, зовсім втратила страх. Вчепившись в руку мого чоловіка, вона улесливо дивиться йому в очі.

- Коханий, ну, не злись на мене. Я просто дуже хотіла привітати тебе з днем народження. Ми з сином хотіли привітати тебе, - посміхається найчарівнішою посмішкою Кіра і, взявши долоню Кирила, прикладає її до свого живота. - Ну, хіба наш малюк не заслуговує привітати свого улюбленого тата. Ми тобі й подарунок приготували. До речі, адже у твоїх дівчаток сьогодні теж день народження. Я справді від щирого серця. Просто прийшла привітати.

"Ах, ти ж..., — в моїй голові вибухає цілий феєрверк з найгірших слів і емоцій. - Мало того, що ти посміла припхатися сюди, так ще й подарунки моїм дівчаткам приготувала?! Тим самим дівчаткам, яким ще зовсім недавно погрожувала?! Яка ж ти брехлива тварюка! Ну, все, час припиняти цю виставу! Та й грати в шпигунські ігри явно не для мене."

- Привітала?! Подарунок вручила?! - я просто одним ривком опиняюся біля хвіртки й з наймилішою посмішкою дивлюся на розгублену і, здається, перебуваючу в повному шоку парочку. - До речі, Кирило, звичайно, дорослий хлопчик і нехай сам вирішує брати твій подарунок чи ні. А ось дарувати подарунки дітям, яким ти погрожувала, це вже верх цинізму. Хоча, чому я дивуюся. Адже у тебе такий стиль життя - псувати життя іншим людям. І домагатися своєї мети будь-якими методами.

- Як... погрожувала? І звідки..., — здається, Кирило починає приходити до тями й тепер його розгублений погляд метушиться між мною і Кірою.

- Я так розумію, ти хочеш знати, звідки я знаю Кіру? - я навіть сама дивуюся, як спокійно і впевнено звучить мій голос, хоча всередині мене вирує справжня буря. - Ну, так ти сам, можна сказати, організував нам зустріч у клініці Нікі. Так, ось так буває, Кирюша, що ти не все можеш прорахувати й тримати під контролем. Хоча з клінікою ти реально облажався. Це ж потрібно було до такої міри... Так, загалом, у мене справді зараз немає бажання згадувати цю епохальну зустріч. Ми й так занадто надовго покинули наших рідних, і я не маю наміру псувати їм свято. Так що...

- Я теж маю право бути в колі сім'ї Кирила. Зрештою, я чекаю від нього дитину, - обурено скрикнула Кіра, окидаючи мене нищівним поглядом. - І ти не смієш...

- Припини верещати та влаштовувати істерику. Зараз я викличу машину і тебе відвезуть додому, - різко перервав її Кирило. - І ти будеш сидіти там тихіше води й нижче трави. А якщо ще хоч раз наблизишся до моєї родини або надумаєш знову погрожувати моїй дружині та дітям... Я більше не буду таким терплячим і поблажливим. Ти ж розумієш, про що я говорю?

Очі Кирила палали гнівом і здавалося, що він одним поглядом готовий спопелити дівчину, яка раптом різко замовкла. А я дивилася на них і відчувала себе героїнею якогось серіалу про любовний трикутник, в якому вирують неабиякі пристрасті. Ось тільки одна справа спостерігати за героями фільму, але коли це відбувається у твоєму реальному житті...

- Ну, досить! Думаю, у вас ще буде час розібратися у ваших стосунках. Кирило, а ти постарайся швидше розв'язувати свої питання з... Загалом, я не збираюся довго прикривати тебе перед нашими рідними. А ти... Кіра, тисячу разів добре подумай, перш ніж наважишся погрожувати моїм дітям. Запам'ятай, я знищу тебе, порву на дрібні шматочки, якщо ти ще хоч раз... Сподіваюся, ти почула мене, — холодним тоном вимовила я.

І кинувши гнівний і попереджувальний погляд на розгублену Кіру, яка втратила всю свою злість і гордовитість, різко розвернулася і швидко пішла до будинку.