Розділ 26

Дівчатка обіймають Кирила своїми маленькими ручками й просто сяють від щастя, а моє серце розбивається на тисячу дрібних осколків. І мені здається, що вони впиваються в мою душу і в кожну клітинку мого тіла, приносячи нестерпний біль. Богдана і Злата так сильно люблять батька, що я навіть не можу собі уявити, як зможу їм пояснити... Я стискаю руки та впиваюся нігтями в долоні так сильно, що, здається, на них зараз з'являться рани, з яких потече кров. І, якщо чесно, то навіть відчуваю якесь полегшення, коли фізичний біль змішується з душевним, надаючи мені хоч трохи сил у боротьбі з моїми почуттями. Мені потрібно протриматися зовсім небагато, щоб не виплеснути ті емоції, які вирують всередині мене.

- Ну, що мої рідні, у нас сьогодні такий неймовірно щасливий день і стільки емоцій. Тому потрібно терміново поповнити витрачені калорії. Тож прошу всіх до святкового столу, - весело підморгує нашій дружній родині Віра Володимирівна, хоча я бачу, як їй важко вдається зображати веселощі.

Так, моя свекруха дійсно дуже добре знає мене і я впевнена - вона відчуває, як мені зараз важко. І коли її тепла долоня лягає на моє плече, я з вдячністю киваю і навіть намагаюся посміхнутися їй. Все-таки я дуже вдячна долі за те, що мене оточують люблячі й завжди готові підтримати рідні люди. І я впевнена, що завдяки їм зможу пережити складні моменти в житті. Але тільки я встигаю хоч трохи розслабитися в загальній веселості й навіть можу більш-менш спокійно витримувати пильний і пронизливий погляд Кирила, як доля вирішує піднести мені ще одне випробування.
 
- Ні, синку, це вже явний перебір. Ти міг хоча б у такий день вимкнути свій телефон. Все-таки у нас таке свято, а ти прямо не можеш відкласти свої справи, — коли у Кирила починає дзвонити телефон, обурено дивиться на нього батько. - Он бери приклад з Валери й просто спокійно, без будь-яких ділових дзвінків, проведи день у колі сім'ї.

- Кирюх, ось я прямо на всі сто відсотків підтримую Миколу Петровича. Повір мені, нікуди наші з тобою справи не втечуть. Справи справами, а відпочивати теж потрібно. Просто розслабся, забудь про всі проблеми й класно проведи час з родиною. А якщо там виникла така вже нагальна проблема, давай я поговорю і вирішу...

- Ні, мені потрібно самому відповісти, - якось надто різко і роздратовано вимовив Кирило.

- Гей, ти чого так розхвилювався? Сам так сам, - з подивом поглянув на нього Валера.

А Кирило, мабуть, побачивши, що його різкий тон напружив усіх членів сім'ї, поспішив згладити свою помилку.

- Вибачте, мені справді потрібно терміново відповісти на дзвінок. Але обіцяю, що через кілька хвилин знову повернуся до рідної сім'ї. І точно вимкну телефон. Ось чесне слово даю, - посміхнувся він і швидко вийшов з кімнати.

А я, дивлячись йому вслід, відчула, як моє серце тривожно завмерло. Та я вся, здавалося, перетворилася на нерухому, крижану фігуру. У мене реально не було сил не тільки поворухнутися, а навіть зробити повноцінний вдих. Адже я майже була впевнена, що Кирилу дзвонила вона... Так, я точно знала, що це не параноя і не буяння гормонів. І вперше за п'ять років наших стосунків з Кирилом я зважилася на абсолютно неприйнятний для мене вчинок. Я завжди довіряла йому і вважала низьким вчинком контролювати кожен крок чоловіка. Але сьогодні всередині мене немов з'явилася інша Яна. І хоча друга версія мені зовсім не подобалася, а її думки взагалі мали б шокувати мене...

- Можна я теж вас покину не надовго? Здається, наш малюк трохи втомився від бурхливих емоцій, - збентежено посміхнулася я, підводячись з-за столу. - І йому просто необхідно подихати свіжим повітрям.

І коли виходячи з кімнати під підбадьорливі й заспокійливі слова рідних, я дійсно відчувала себе не дуже добре, все ж мені було соромно, що доводилося обманювати їх. Але тривога і ще якісь зовсім незрозумілі та невідомі мені раніше почуття немов забороняли розслаблятися і немов гнали мене до якоїсь певної мети. Не знайшовши Кирила в будинку, я вийшла на терасу і побачила, як він поспішно йде до хвіртки. І мені навіть не потрібно було бачити його обличчя, щоб зрозуміти, як він зараз роздратований і злий. Я занадто добре знала свого чоловіка і легко вгадувала його настрій по кожному його кроку, помаху рук, напруженій спині. І коли він різко відчинив хвіртку, я ледве стримала крик, який готовий був вирватися з моїх грудей.