Розділ 17

Поринувши у вир домашніх турбот, я на якийсь час відриваюся від своїх тривожних думок. Та й веселе щебетання моїх маленьких бешкетників завжди діяло на мене як найкраще заспокійливе. Богдана і Злата – моє найбільше щастя і радість. І моя безмежна любов. Вони найдорожчий подарунок, який піднесла мені доля. А тепер всередині мене живе ще одне маленьке життя. І нехай мій малюк зовсім ще крихітний, але я вже люблю його. 

- Мої любі, як же я люблю вас, - я ніжно притискаю до себе дівчаток і цілую їх пухкенькі, рум'яні щічки. - Мама завжди буде поруч і нікому не дозволить образити вас.

Якщо "колишня" Кирила вирішила, що налякала мене своїми погрозами й "зміїним шипінням", то вона явно прорахувалася. Так, я завжди була спокійною і миролюбною дівчиною. Скандали, з'ясування стосунків — точно не для мене. І навіть той конфлікт з Нікою і Валерою, коли вони вирішили познайомити мене з хорошим хлопцем Сашею, я все ж вирішила вирішити мирним шляхом.
 
Ну, правда, трохи відчитала їх, але без криків і звинувачень. І з переконливим проханням більше не займатися сватовством. Хоча треба визнати, у цих двох свах все ж вийшло, хоч і чисто випадково виконати свою місію.

Ну, ось, хоча я і не люблю конфліктів, але коли загрожують моїм дітям... Я порву кожного, хто тільки подумає про те, щоб нашкодити їм. Так, ну, здається, я знову починаю накручувати себе. І якщо вчасно не зупинюся... Як там сказала Ніка? Головне думай про себе і дітей. А я завжди намагалася прислухатися до порад старшої сестри. Так що потрібно заспокоїтися і не думати про погане. Та й дівчаткам вже час спати.

- Зайчата, а чи не час нам у ліжечко? А я обов'язково прочитаю вам казку, — відразу ж поспішаю придушити протест дівчаток.
 
Укласти малюків спати ще те непросте завдання. Їх енергії, здається, цілком вистачило б на цілодобове неспання. І тільки завдяки улюбленим казкам їх можна вмовити лягти в ліжечка. 

- Нехай вам насняться найпрекрасніші й казкові сни, - тихо шепочу я, коли малята, навіть не дослухавши казку, занурюються у світ снів. - Я вас дуже люблю, мої зайчики.

Поцілувавши дівчаток і переконавшись, що вони міцно сплять, виходжу з дитячої й мене огортає дзвінка і, як мені здається, зловісна тиша. А серце знову наповнюється тривогою і розгубленістю. Адже я так і не вирішила, як мені правильно поводитися з Кирилом. І не знаю, чи вистачить у мене сил контролювати свої емоції. Втомлено сідаю на диван. Мені здається, що всі життєві сили остаточно покинули мене. А в голові твориться повний хаос і плутанина. Тривожні думки переплітаються з безліччю питань, на які у мене, на жаль, немає відповідей. І ось ця невідомість і невизначеність не на жарт лякають мене. 

- Хоча б у Ніки вийшло дізнатися щось про цю колишню Кирила, - тихо шепочу я, нервово стискаючи в руках телефон.

"Думаєш, тобі стане легше від того, що ти дізнаєшся? Та й взагалі, ти замислювалася, чи потрібна тобі правда? Ось що ти будеш робити, якщо слова цієї "колишньої" виявляться не такими вже й маренням? І вона дійсно вагітна і чекає дитину від Кирила. А твій улюблений і коханий чоловік виявиться дурисвітом і зрадником. Адже ти прекрасно знаєш, що "диму без вогню не буває". І слова тієї дівчини можуть виявитися жорстокою правдою. То що ти збираєшся робити з цією правдою, Яна?" – здається, мій внутрішній голос навіть не намагається зробити моє життя простішим і вирішив остаточно "добити" мене. Хоча, в чомусь він правий. Адже я дійсно не знаю, що буду робити, якщо виявиться, що мій чоловік... Мелодія дзвінка дуже навіть вчасно вривається в мої не найрадісніші думки. 

- Нікусю, ти, як завжди, відчуваєш, коли мені потрібна твоя підтримка, - з неприхованим полегшенням видихаю я. - А то я, здається, вже починаю потихеньку божеволіти.

- Ей, сестричко, навіть не думай піддаватися непотрібним думкам. Краще глибоко вдихни, спробуй заспокоїтися і налаштуйся приймати інформацію від твого персонального детектива. Хоча, спочатку, подивися на фотографію, яку я скинула тобі. Валера, завдяки моєму вмілому підходу прямо впав у ностальгію за студентськими роками й бурхливим парубоцьким життям. І навіть фотографії з якогось затишного містечка дістав. Правда, перед переглядом мені довелося пообіцяти, що я не буду бурхливо реагувати на дівчат, в товаристві яких фотографувалися наші улюблені чоловіки. Знає ж, засранець, що я жінка вибухова і ревнива. Так, щось я відірвалася. Загалом, дивилися ми фотографії й ось на одній з них я і побачила Кирила в обіймах з якоюсь дівчиною. І обережно почала розпитувати про неї Валеру. І якщо я правильно зрозуміла, то це саме та дівчина... Яночка, ти подивися фотографію, а потім я вже розповім тобі, що вдалося вивідати у Валери. Тільки домовмося - ти не будеш нервувати. Інакше...

- Це вона, — видихнула я, варто було мені поглянути на фотографію.