Розділ 16

- Привіт, малюк. А я вже почав хвилюватися. Дзвоню, дзвоню, а ти не відповідаєш. У вас все добре? - в голосі Кирила дійсно чується тривога, а я сильніше стискаю телефон, намагаючись впоратися зі своїми емоціями.

Чи все у нас добре? Та я сама б дуже хотіла знати відповідь на це питання. Якби з пам'яті безповоротно зникли спогади про сьогоднішню зустріч з "минулим" мого чоловіка, а залишилася тільки радісна новина про мою вагітність, тоді можна було б сказати, що у нас все просто чудово. І нас чекає прекрасне і щасливе майбутнє. Ось тільки хоча б часткова амнезія мені не світить і відповісти Кирилу все-таки доведеться. І мені потрібно дуже постаратися, щоб він не відчув, як мені зараз важко. 

- Сміливіше, сестричко. Ти зможеш, — мабуть, побачивши мій розгублений погляд, одними губами вимовляє Ніка і підбадьорливо підморгує мені.

- Привіт. Ти даремно хвилювався. У нас все добре. Дівчатка з мамою пішли гуляти в парк. А ми з Нікою вирішили пробігтися по магазинах. Шукаємо подарунки для наших іменинників, — на одному диханні висловлюю я і сама дивуюся, наскільки спокійно і цілком впевнено звучить мій голос.

І судячи з задоволеної посмішки сестри, мені все ж вдалося впоратися з хвилюванням. І я дуже сподіваюся, що і надалі зможу контролювати свої емоції. 

- Ну, тепер зрозуміло, чому ти відразу не відповіла мені. А я вже реально почав нервувати. Але якщо дівчатка з бабусею, а ти з Нікою, тоді точно можна не переживати. І відривати тебе від шопінгу я теж довго не буду. Я просто подзвонив попередити, що сьогодні буду пізно. І ще хотів сказати... Кохана, тільки домовмося, що ти не будеш злитися на мене. Знаю, що обіцяв якомога більше часу проводити з тобою і нашими дівчатками. Але мені справді дуже потрібно...

- Коли ти їдеш? І як довго цього разу триватиме твоя ділова поїздка? - різко перериваю я чоловіка і навіть сама здригаюся від холоду в моєму голосі.

Ну, ось і приїхали. Здається, нерви вже пустують не на жарт. А в співдружності з гормонами у нас взагалі вибухонебезпечна суміш вийшла. Так, щось я розійшлася не на жарт. І, здається, шокувала не тільки Кирила. 

Ну, тут я повністю прислухалася до настанов Ніки, увімкнула режим сміливої й рішучої Яни. І судячи з округлих від подиву очей сестри, я перевершила саму себе.

- Мала, ти все-таки образилася на мене? - тихо промовляє Кирило, нарешті порушуючи гнітючу тишу, що зависла між нами. - Вибач, але для мене дійсно дуже важлива ця поїздка. Але я обіцяю, що постараюся якомога швидше розв'язати всі питання. І обов'язково повернуся до нашого потрійного дня народження. І, до речі, я тут подумав... . Може я завтра перед від'їздом відвезу тебе і дівчаток на дачу? Все-таки там ліс, річка, свіже повітря. Та й батьки допоможуть тобі з нашими бешкетницями. Так би мовити, сімейний відпочинок на природі. І я буду почувати себе набагато спокійніше. Ну, як тобі така ідея, дитинко?

"І що ж це твій чоловічок так наполегливо хоче відправити тебе і дівчаток під нагляд батьків? Ей, подруго, а тобі не здається, що він і справді щось приховує від тебе? І ось це "я буду почувати себе набагато спокійніше". Ой, щось мені зовсім не подобається така надмірна турбота. А з огляду на погрози, які вивалила на тебе його колишня... Може, і справді краще ближче до батьків і якомога далі від проблемної, неадекватної панянки" — вже на повну перелякано кричить мій внутрішній голос. І, напевно, вперше в житті я готова прислухатися до нього. Я не знаю, що відбувається між Кирилом і його колишньою... Але дуже добре пам'ятаю злість і ненависть, які горіли в її очах. І я вже точно не можу ризикувати своїми дітьми. Хто його знає, що в голові у цієї ненормальної й чи не наважиться вона втілити свої словесні погрози в реальні дії.

- Я думаю, що дівчаткам твоя ідея точно сподобається, - вже більш спокійно сказала я. - Але я дуже сподіваюся, що ти дійсно постараєшся якнайшвидше вирішити свої... важливі питання і...

- Ось і чудово. Дитинко, я радий, що ти погодилася. А зараз вибач, але у мене важлива зустріч, — якось надто швидко затараторив Кирило, мабуть, намагаючись 

якнайшвидше закінчити нашу розмову. - Кохаю тебе. Цілую.

І вже майже в останні секунди, перед тим як він встиг вимкнути телефон, я почула... жіночий голос.

- Це вона, - тихо прошепотіла я, відчуваючи, як тривожно завмерло моє серце, і дивлячись розгубленим поглядом на Ніку.

- Хто вона? Янусь, ти зараз про кого говориш? - здивовано запитала сестра.
- Ця дівчина. Я чула її голос. А може мені просто здалося? Але чому Кирило так поспішно закінчив розмову? Ні, я точно так довго не витримаю, - з відчаєм видихнула я.
 
- Ей, сестричко, ти тільки не думай нервувати й накручувати себе, - суворо подивилася на мене Ніка. - В першу чергу думай про себе і дітей. Я так зрозуміла, що Кирило пропонує тобі поїхати з дівчатками на дачу до батьків? Я думаю, що це чудова ідея. Відпочинок на природі буде корисним і для тебе, і для дівчаток. А я поки постараюся якомога більше дізнатися про колишню Кирила. Ну, а там вже будемо вирішувати, як нам діяти далі.