Розділ 15

"Ми прорвемося, сестричко. Навіть не сумнівайся". 

Рішучість у погляді та словах сестри додають мені впевненості в тому, що з її допомогою та підтримкою ми дійсно "прорвемося". І я навіть починаю переконувати себе в тому, що Ніка права, не потрібно поспішати робити поспішні висновки. Може, я дійсно нафантазувала собі зайвого. Адже часті поїздки Кирила і справді є приводом звинувачувати його в усіх смертних гріхах. Але водночас я розумію, що проблема не тільки в них. Вагітна дівчина точно не плід моєї фантазії. Вона цілком реальна. І якщо вірити її словам, то чекає дитину від мого чоловіка і хоче зруйнувати нашу сім'ю. А я...

- Я все-таки повинна поговорити з Кирилом, - нервово впившись пальцями в сидіння машини, видихаю я. - Поки не знаю, що скажу йому, але...

- Ось саме, що не знаєш, - рішуче перервала мене Ніка. - Не знаєш, що сказати, про що запитати. А з огляду на твій м'який характер... Яночка, я знаю, що тобі зараз не легко. Але ти ж сама прекрасно розумієш, що поки не готова до такої непростої розмови. Тим більше ще не факт, що та неадекватна дівчина сказала правду. Так, я пам'ятаю, що вона, швидше за все, колишня Кирила. І саме тому не варто довіряти її словам. Може вони розлучилися не дуже добре і ця "кохана жінка"...

- Вирішила помститися Кирилу? Ніка, не ображайся, але намагаючись заспокоїти мене, ти явно перемудрила. Навіть якщо вона випадково опинилася у твоїй клініці, в чому я дуже сумніваюся, тому що не буває таких очевидних збігів. Загалом, справа навіть не у випадковості. Якщо ця дівчина після їхнього розставання не спілкувалася з Кирилом, то як вона могла знати, що я його дружина? А вона впізнала мене відразу. І в її очах здивування майже миттєво змінилося роздратуванням і злістю. Та там взагалі був такий феєрверк емоцій. І повір, далеко не позитивних і явно не таких, які відчувають до абсолютно незнайомої людини. Я вже мовчу про те, з якою впевненістю вона говорила, що подарує Кирилу сина. А коли почала погрожувати мені й нашим дівчаткам... Ця дівчина знає все про нашу сім'ю. І твоя версія про спонтанну помсту виглядає нереально, Нікусю. Хоча, мені дуже хотілося б вірити в будь-яке, навіть найнереальніше, пояснення того, що відбувається, — з гіркотою в голосі сказала я. - Але в тому, що я не готова до серйозної розмови з Кирилом, ти все-таки права. Я навіть не розумію, як йому це сказати...

- А поки нічого і не потрібно говорити. Сестричко, давай спочатку я дізнаюся все про цю дівчину, а там вже будемо вирішувати, як нам діяти далі. А то з гаряча можна таких справ накоїти. Загалом, я обіцяю, що постараюся дуже швидко і якісно виконати свою роботу приватного детектива, — підбадьорливо посміхнулася мені Ніка. - Ти навіть уявити не можеш, скільки корисної інформації можна вивідати у Валери під час романтичного вечора. Вечеря при свічках, легка музика, ніжні поцілунки, правильні, ненав'язливі питання і я впевнена, що коханий чоловік поділиться зі мною своїми спогадами про його бурхливу молодість. А позаяк невід'ємною частиною цієї бурхливої молодості був його найкращий друг Кирило, то я точно впевнена, що в цих спогадах обов'язково з'явиться і ця нахабна дівчина. Ну, а завтра я розпитаю про неї у дівчат. Шкода, звичайно, що у нас немає її фотографії. Ну, нічого, адже головне, я знаю, у кого вона була на прийомі. Так що не переживай, сестричко, дуже скоро ми зможемо розвіяти всі твої тривоги й сумніви.

- Або дізнаємося гірку правду, - тихо промовила я. - І тоді... Я навіть боюся уявити, що Кирило весь цей час обманював мене. Адже у нас ніколи не було таємниць один від одного. І я була впевнена, що наші стосунки побудовані на любові та довірі. А тепер... Я не знаю, чи вистачить у мене сил удавати, що у нас як і раніше все добре. А як мені дивитися йому в очі, посміхатися, говорити про якісь повсякденні проблеми? Та просто жити звичайним життям і не видавати своїх почуттів і емоцій.
 
Адже я дійсно ще до кінця не розуміла, як зможу впоратися зі своїм серцем, яке з кожною хвилиною все більше наповнювалося тривогою. 

Так, зараз я приїду додому, обійму своїх маляток і в турботі про них, напевно, на якийсь час забуду або принаймні постараюся забути про свої страхи й сумніви. Але ввечері додому повернеться Кирило і... Я дійсно не впевнена, чи вистачить у мене сил контролювати свої емоції. Адже він завжди відчував будь-які зміни в моєму настрої. За час спільного життя ми навчилися відчувати й розуміти один одного з півслова, з пів погляду.

- І, здається, навіть подумки, - розгублено дивлячись на екран ожившого телефону, тихо промовила я.

- Сестричко, як би ти довго не гіпнозувала телефон, він все одно сам не відповість твоєму Кирилу. Тож вдихни глибше, не думай про свої страхи й сумніви. І головне пам'ятай - ми не робимо поспішних висновків. А ще даремно не нервуємо і не думаємо про дитину. Ну, а тепер вмикай режим рішучої Яни й відповідай вже цьому настирливому товаришу. Я вірю в тебе, сестричко, — весело підморгнула мені Ніка, і я все ж зважилася відповісти на дзвінок чоловіка.