Розділ 13

"Я, кохана жінка Кирила, яка скоро подарує йому сина. Він завжди був і буде моїм, а ти повинна зникнути з його життя" — крізь темряву, що накрила мене, проривається холодний і гордовитий голос, а потім, немов з густого туману, випливає жіночий силует. Я вдивляюся в розмиті, примарні обриси й намагаюся зрозуміти, хто ховається за ними. І коли вони, нарешті, стають більш чіткими, я бачу знайоме обличчя і зарозумілий, нищівний погляд, який пронизує мене, ранячи моє серце і заповнюючи тіло пульсуючим болем. Але попри цей біль, я з усіх сил намагаюся протистояти нахабній і, здається, абсолютно безпринципній дівчині, яка вирішила зазіхнути на найдорожче, що у мене є. 

- Ні, це неправда. Я не вірю тобі. І мої дівчатка... Не смій погрожувати їм. Я не дам тобі зруйнувати мою сім'ю. Чуєш, не дам! - з моїх грудей виривається відчайдушний крик і разом з ним я виринаю з темряви, повертаючись до реальності.

- Тихіше, тихіше, Яночка. Все добре, моя рідна. Я поруч, - чую тихий, заспокійливий голос Ніки й потихеньку починаю приходити до тями.

"Ну, замість злобної фурії поруч зі мною Ніка і це вже добре" - з полегшенням зітхаю я.

Ось тільки окинувши поглядом простір, що мене оточує, розумію, що я вже перебуваю не в кабінеті сестри. 

- Що зі мною? - розгублено дивлюся на Ніку, а потім мій погляд опускається на руку. - Крапельниця? А я... Мій малюк! 

З хаосу, який твориться в моїй голові, я, нарешті, вириваю останні події. І немов намагаючись захистити мою дитину, накриваю руками свій живіт. Ні, я не можу втратити своє маленьке диво!

- Сестричко, не переживай. З малюком все добре, - підбадьорливо посміхається мені Ніка, але в її очах все ж миготить тривога. - Хоча ти мене не на жарт налякала. І щось мені підказує, що свідомість ти втратила явно не від радісних емоцій. Яночка, я, звичайно, не хочу навантажувати тебе зайвими розпитуваннями, але все ж... Що сталося за час моєї відсутності? Повір, це не проста цікавість. Я дуже переживаю за тебе і мого майбутнього племінника або племінницю.

І ось цей пильний, дослідницький погляд Ніки просто не залишав мені шансів зберегти в таємниці, м'яко кажучи, "неприємний інцидент", який стався в її кабінеті. Знаючи завзятість і наполегливість сестри... Хоча, спробувати все ж варто. Та й що я можу їй розповісти, якщо ще сама перебуваю в шоку і не можу повірити в ту маячню, яку несла ця "улюблена жінка Кирила". Тут би самій розібратися в тому, що відбувається. Та й зараз для мене найголовніше, що з дитиною все добре. І я дуже сподіваюся, що зможу скоро потрапити додому. А там, у спокійній, домашній обстановці, під веселе щебетання моїх дівчаток я спробую навести лад у своїх думках і знайти розумне пояснення...

- Так, навіть не думай, що я так просто відпущу тебе, сестричко, - немов прочитавши мої думки, рішуче вимовила Ніка. - Поки не отримаю чесні відповіді на мої питання, додому не поїдеш. Адже я бачу, що ти хочеш щось приховати від мене. І ось цей задумливий і напружений погляд говорить про те, що мою улюблену молодшу сестру мучать якісь сумніви. А переживання і тривоги категорично протипоказані при вагітності. Адже ти хочеш подарувати коханому чоловікові міцного, здорового спадкоємця? Ну, або спадкоємицю. Загалом, сестричко, я уважно слухаю тебе. І, до речі, відразу попереджаю, відмовки, що тобі терміново потрібно додому, не пройдуть. Я подзвонила мамі й сказала, що ми з тобою вирішили пробігтися по магазинах. Ну, нібито Кирилу подарунки потрібно купити. Так що часу у нас вдосталь. А бабусі тільки в радість побути з улюбленими онучками.
 
- А ти, як завжди, тримаєш все під контролем, - не змогла стримати посмішку, дивлячись на задоволене обличчя сестри. - Поки я витала в паралельних світах, ти розв'язувала всі питання. Відразу видно - ділова жінка. Мені б твої таланти, Нікусю.

- Ну, за комплімент, звичайно, дякую. Але твій хитрий план не спрацює, сестричко. І як би ти не намагалася заговорити мене, все одно доведеться сказати мені правду. Тим більше у нас ніби ніколи не було таємниць одна від одної. Або я щось пропустила і ти більше не довіряєш мені? — 

пильно подивилася на мене Ніка.

- Не говори дурниць. Ти ж знаєш, що довіряю. Просто..., - я замовкла, відчувши, як тривожно забилося моє серце. - Я навіть не знаю, як тобі пояснити... У самій голові повний хаос і плутанина.

- Так це зовсім не проблема. Ось зараз спільними зусиллями й розберемося з твоєю плутаниною і хаосом, - підбадьорливо підморгнула мені сестра. - І почнемо, напевно, з найголовнішого. Яка сволота загрожує нашим дівчаткам? І чому, як я розумію, ця ж сволота хоче зруйнувати вашу сім'ю?