Розділ 5

- Кохана, ну, як тобі екскурсія? Ми з тобою трохи змінили її й не встигли відвідати терасу. Але мені здається, що наш феєричний імпровізаційний план чудово вписується в концепцію романтичного вікенду. І я дуже сподіваюся, що не розчарував тебе?

Розчарував? Та у мене таке враження, що у нас почався другий медовий місяць. Ні, ви тільки не подумайте, що ми за п'ять років розгубили всі свої почуття. Ми з чоловіком кохаємо одне одного. Просто останнім часом у нас якось зовсім не виходить побути удвох. Я повністю розчинилася в наших малятах. А Кирило з головою занурився в роботу. І хоча весь свій вільний час він намагався проводити зі мною і нашими дівчатками... Та кого я обманюю?! Мені дуже не вистачає його міцних, надійних обіймів.

Запаморочливих поцілунків, які змушують забути про все на світі. Я весь цей час мріяла знову відчути ту ейфорію і легкість, які раніше дарував мені мій коханий чоловік. І сьогодні моя мрія збулася.

Розчиняючись у палаючих очах Кирила, відчуваючи тепло його долонь, які ніжно ковзали по моєму тілу, змушуючи його тремтіти від кожного дотику, я знову відчувала себе бажаною і коханою. А гарячі й вимогливі поцілунки забирали в чарівний світ, який був наповнений ніжністю і любов'ю. І який належав тільки нам двом. Загалом, я досі перебувала в стані легкої ейфорії та вже точно не поспішала залишати обійми чоловіка. Тим більше коли він дивиться на мене з такою ніжністю і любов'ю. Але ось трохи включити стервочку все ж варто. Ні, ну а що, маю повне право. Адже Кирило обіцяв, що його друг телефон не заважатиме нашим планам. І що ми отримали в результаті?

Несподіваний і, як мені здалося, дуже наполегливий дзвінок найнахабнішим чином спробував завадити нашому "феєричному експромту". І мені знадобилося чимало зусиль, щоб стримати вибухові емоції, що спалахнули всередині мене, коли чоловік потягнувся до телефону. Але, мабуть, побачивши мій обурений погляд, Кирило відразу ж скинув дзвінок. А його поцілунки й ласки знову змусили мене забути про все на світі. Але дзвінок все-таки був? Був. Обіцянку він порушив? Порушив. Значить, я можу трохи пошкодувати.

- Ну, якщо... чесно..., — задумливо промовила я і хитро примружившись, поглянула на Кирила. - То екскурсія... мені здалася... трохи...

- Шкідлива дівчинка, ти вирішила познущатися з мене?! - притягуючи мене до себе, награно грізно проричав чоловік. - А, ну, я зрозумів. Це така помста за дзвінок?

- Чому відразу помста? Може мені й справді... Ой, припини зараз же! Все, все досить! - скрикнула я, коли пальці чоловіка від ніжних погладжувань перейшли до більш підступних дій.

Ну, так, я дуже боюся лоскоту і цей... Гаразд, мій обожнюваний і коханий чоловік, здається, вирішив домогтися моїх правдивих зізнань будь-яким шляхом.

- Все, Кирюш, я здаюся. Ну, так, вирішила трохи потривожити тобі нерви. Але ж ти сам винен. Хто обіцяв мені...

- Так, згоден, винен. Але, здається, це був мій єдиний прокол? Або я все ж розчарував мою дівчинку? - тихо промовив Кирило, знову обіймаючи мене своїми міцними й такими бажаними обіймами.

- Не розчарував. Тільки пообіцяй, що нам більше ніхто не завадить. Кирюша, я так скучила за тобою, - прошепотіла я, притиснувшись до його грудей. - Дуже скучила. І хочу, щоб ти, хоча б сьогодні, був тільки моїм.

- Я завжди буду тільки твоїм, моя дівчинко. І вибач, що останнім часом приділяв тобі мало уваги. Але я обіцяю, що буду дуже старатися виправлятися. Адже ти й наші дівчатка - найдорожче, що у мене є. І я так вдячний долі за те, що п'ять років тому піднесла мені такий дорогоцінний подарунок. Знаєш, я сьогодні, напевно, вперше замислився над тим, а як би склалося моє життя, якби того дня я не приїхав в офіс і...

- І в тебе не врізалася б неадекватна і злісна фурія?! Адже ти, напевно, саме так подумав про мене в той момент? І я дуже сумніваюся, що була схожа на дорогоцінний подарунок, — збентежено хихикнула я, відчуваючи, як починають палати мої щоки. - Та ще й наговорила тобі такого... Кошмар! Так, якщо ми продовжимо наші спогади, то я просто згорю від сорому.

- Дитинко, та що ж ти в мене така вразлива. Ось я взагалі не бачу нічого жахливого в нашій першій зустрічі. І врізалася в мене не злісна фурія, а найпрекрасніша і неповторна дівчина, про яку я тільки міг мріяти. І навіть те, що вона вивалила на мене весь свій гнів і назвала...

- Все, я зараз точно спалахну і за лічені секунди перетворюся на жменьку попелу. І п'ята річниця з дня нашої першої зустрічі стане для мене точно останньою, - простогнала я, закриваючи руками палаюче обличчя.

- А ось цього я точно не можу допустити. Все, малюк, видихай. Закінчуємо зі спогадами, тому що я планую прожити зі своєю коханою дружиною довге і щасливе життя, - Кирило взяв моє обличчя в долоні й почав покривати його ніжними поцілунками. - Моя дівчинко, я справді дуже щасливий, що ти з'явилася в моєму житті. І мене, ось зовсім, не напружує той факт, що ти обізвала мене... сциклом. А з огляду на те, що весь твій гнів був призначений іншому хлопцю... Все, зрозумів, перебір. Буду виправлятися. Відпочивай, малюк, а я піду готувати святкову вечерю.

І поки я намагалася підібрати пристойні слова, щоб висловити своє обурення, Кирило схопив мене в обійми й, накривши мої губи своїми, подарував найнеймовірніший, запаморочливий поцілунок, а потім швидко вийшов з кімнати.