Розділ 4

"Якщо у тебе коли-небудь виникнуть сумніви, просто прислухайся до мого серця. Воно ніколи не обдурить тебе".

Не знаю чому, але саме ці слова Кирила наполегливо переслідують мене всю дорогу. І я, як не намагаюся, не можу позбутися відчуття тривоги, яке немов маленький, шкідливий і наполегливий черв'ячок проникає в моє серце. Та ще, як на зло, в пам'яті спливає вчорашня, не зовсім адекватна поведінка чоловіка. Якщо чесно, то я так і не змогла знайти пояснення його різкій зміні настрою. А агресивність Кирила і його холодний погляд... Я ніколи не бачила його таким... чужим. І хоча після вибачень і ніжних обіймів чоловіка я нібито заспокоїлася, списавши все на його втому, то тепер в моїй голові починають знову з'являтися абсолютно непотрібні думки. Я зовсім не розумію, чому повинна сумніватися в його почуттях? Адже у мене найніжніший, турботливий і люблячий чоловік. Він моє щастя, моє життя, мій єдиний, найбажаніший і найулюбленіший чоловік. І я впевнена, що в його серці, так само як і в моєму, живуть справжні почуття. А значить, потрібно перестати накручувати себе і вигадувати всяку нісенітницю.

- Ну, ось, дитинко, ми й приїхали. Сподіваюся, тобі тут сподобається.

Я зітхаю з полегшенням і готова розцілувати Кирила за те, що так вчасно перервав мої душевні страждання. А коли він подає мені руку і я виходжу з машини, то взагалі забуваю про свої тривоги.

- Як тут гарно! Це ж справжній райський куточок! А як тут пахне хвоєю і річковою свіжістю. Ой, дивись, які рибки плавають! І будиночок просто казковий. Кирюша, ти у мене найкращий! - з радісним вереском кидаюся обіймати чоловіка. - Мені дуже подобається. Ти справжній чарівник, бо виконуєш мої мрії.

- Ну, до справжнього чарівника мені ще далеко. Але я справді радий, що тобі тут подобається, - Кирило підхопив мене на руки, а в його очах спалахнули яскраві іскорки. - Знаєш, малюк, я завжди захоплювався твоїм умінням радіти, здавалося б, найпростішим речам. І я навіть не сумніваюся, якби перед тобою стояв вибір поїхати на найкрутіший курорт або провести кілька днів у цьому маленькому затишному будиночку, то ти, навіть не роздумуючи, вибрала б саме другий варіант.

- Ні, ну, якщо поруч будеш ти, то мені підходять обидва варіанти, - обійнявши чоловіка за шию, грайливо посміхнулася йому. - Але для романтичного вікенду з коханим чоловіком все ж більше підходить цей затишний куточок. Та й жодні найрозкішніші готелі та пляжі не зрівняються з неповторною красою, яка зараз оточує нас. Ти тільки прислухайся до тихого шепоту дерев, співу птахів і легкого плескоту хвиль. Це ж найпрекрасніша, неповторна і чарівна мелодія, яку природа дарує нам. Потрібно тільки навчитися чути та розуміти її.

- І про що ця мелодія? - злегка охриплим голосом запитав Кирило.

- Про красу, гармонію, ніжність і любов, - тихо промовила я, дивлячись в його сяючі очі. - Про ті найпрекрасніші й щирі почуття, які повинні наповнювати серця людей.

- Дитинко, ти у мене все-таки незвичайна дівчина. І я щасливий, що п'ять років тому ти з'явилася в моєму житті. Хоча, напевно, правильніше буде сказати, несподівано увірвалася в нього, повністю руйнуючи всі мої правила й установки. І назавжди завоювала моє серце.

- П'ять років?! Жах! - розгублено видихнула я.

- Так, а ось зараз я не зрозумів. Дитинко, наша зустріч начебто не була настільки жахливою, - награно нахмурився Кирило, хоча я бачила, як в його очах спалахнули веселі вогники. - Ні, ну були, звичайно, невеликі нюанси, але в цілому...Янусь, ну, і чому у нас знову очі на мокрому місці? Невже шкодуєш, що в той день я опинився на твоєму шляху?

- Не говори дурниць. Просто... Я зовсім забула..., — винувато поглянула на чоловіка. - Якось загубилася в часі.

- Ну, так, з твоїм повсякденним навантаженням це й не дивно. Я ж казав, потрібно найняти для наших дівчаток няню, щоб ти хоча б трохи відпочивала. Так, все зрозумів. Більше ні слова про це. Не хочу отримати чергову прочуханку від коханої дружини, - побачивши мій обурений погляд, весело розсміявся Кирило. - Тим більше сьогодні наш особливий день. І я буду робити все можливе, щоб очі моєї дівчинки світилися щастям. А зараз я проведу тобі невелику екскурсію по будинку.

І повинна визнати, що це була дуже навіть дивовижна екскурсія.

Розглядати затишний будиночок в обіймах коханого чоловіка, який ще й встигав дарувати мені ніжні поцілунки, було неймовірно романтично і якось по-особливому зворушливо. А з огляду на те, що останнім часом нам дуже рідко вдавалося провести час удвох... Загалом, моє серце вже витанцьовувало найзапальніші танці. А в кожній клітинці мого тіла спалахували гарячі іскорки, які запалювалися від бурхливого полум'я в очах Кирила. І у мене не було ні сил, ні бажання чинити опір цьому всепоглинущому вогню. Та й навіщо чинити опір своїм почуттям і бажанням, якщо ти бачиш їх відображення в палаючих очах найбажанішого і коханого чоловіка.