Розділ 1

- Як тут поживають мої улюблені дівчатка?! - увійшовши до кімнати, розпливається в щасливій посмішці Кирило. - Як же я сумував за вами.

Чоловік підхоплює на руки наших маляток і цілує їх у пухкенькі, рум'яні щічки. А його очі наповнені такою ніжністю і любов'ю. І хоча я вже мала б звикнути до таких щирих і ні з чим незрівнянних емоцій мого чоловіка, але щоразу все одно відчуваю, як моє серце завмирає від розчулення. А очі наповнюються сльозами. Це сльози щастя і величезної любові, яку я відчуваю до свого чоловіка і наших дівчаток.

- А у нашої матусі знову очі "на мокрому місці". Мала, ну, що ти? Втомилася?

Кирило примудряється притягнути мене до себе, і я миттєво заспокоююся, притиснувшись до його грудей і відчуваючи тепло маленьких ручок наших маляток, які відразу обіймають мене.

- Ні, не втомилася. Просто дуже скучила. Ми з дівчатками дуже скучили, - тихо шепочу я, міцніше притискаючись до чоловіка. - Адже ми з тобою ще ніколи не розлучалися так надовго. Тільки не думай, що я скаржуся. Я ж розумію, що у тебе така робота.

І я дійсно не збираюся дорікати своєму чоловікові за довгу відсутність. Тому що знаю, якби не важливе відрядження, він ніколи б не залишив нас на цілих два тижні. Але бізнес є бізнес. І я знаю, що Кирилу дуже важливо, щоб я підтримувала його. Адже він старається для нашої родини.

- Я постараюся більше не залишати вас так надовго. Ти ж знаєш, я теж дуже сумую, - нахилившись, чоловік ніжно цілує мене, а в його очах спалахують яскраві вогники. - Я тебе дуже люблю, моя дівчинко. І, до речі, нас чекають незабутні вихідні.

- Вихідні? Ти серйозно проведеш всі вихідні з нами? - з неприхованим здивуванням дивлюся на нього. - Ось прямо з нами, а не зі своїм другом телефоном і важливими зустрічами, які відбуваються саме у вихідні дні?

- Ось прямо з вами! - весело сміється Кирил і міцніше притискає до себе мене і наших маляток. - З моїми найулюбленішими дівчатками. Я навіть вже склав список розваг, в якому врахував інтереси всіх членів нашої родини. Отже, завтра ми йдемо дивитися мультики й кататися на гойдалках.

- Тату, гойдалки, гойдалки, - радісно починають верещати Злата і Богдана.

Ну, і хто б сумнівався, що тільки одне, найзаповітніше, слово викличе море захоплення у наших дівчаток. Вони навіть мультикам так не радіють.
Провести цілий день катаючись на дитячих каруселях - це їхнє улюблене заняття. А ще Богдана обожнює керувати маленькими машинками. Вона так впевнено крутить кермом і натискає на педалі, при цьому просто сяє від щастя. І ми з Кирилом вже жартуємо, що скоро їй доведеться купувати справжню машину. А ось Злата зовсім не любить такі розваги. Їй більше подобається кататися на звичайних гойдалках. Тихо, мирно і ніякого екстриму. Але не менше радості та захоплення. Ну, як ви зрозуміли, наші дівчатка абсолютно різні за характером. Але походи на гойдалки вони радіють однаково захоплено.

- Ну, я бачу, що моя родина вже задоволена. Але це ще не все. Пропоную ще сходити на пляж. Хто тут у нас любить купатися? - хитро примружившись, дивиться чоловік на Злату, а потім переводить погляд на мене.

- Павати, павати, - тут же вибухає феєрверком радісних емоцій Златочка.

Здається, Кирило, складаючи план відпочинку, дійсно врахував інтереси всіх членів нашої родини. Ми зі Златою обожнюємо воду так само сильно, як Кирило і Богданка машини й швидкість. Загалом, я і сама готова верещати від захвату і зацілувати свого чоловіка за ті неймовірні емоції, які наповнюють моє серце.

- Ти найкращий. Я так люблю тебе, - шепочу я, дивлячись в його сяючі очі. - Дякую тобі за ту любов і щастя, що ти даруєш нам.

- Ти ж знаєш, малюк, що я готовий на все заради вас. Але я ще не озвучив всі свої плани, - загадково посміхається чоловік. - Значить, так. Після того як ми покатаємося і накупаємося, поїдемо в гості до бабусі Віри й дідуся Колі. Я вже подзвонив їм і вони з нетерпінням чекають своїх улюблених і гаряче коханих принцес.

- Дідусь, бабуся, - починають весело скакати на руках у Кирила дівчатка.

- А наш тато дуже добре підготувався. Прямо не знаю, які сюрпризи нас ще чекають, - примружившись, дивлюся в сяючі очі Кирила, в яких вже на повну витанцьовують яскраві іскорки. І щось мені підказує...

- І найголовніше. Дідусь з бабусею так скучили за своїми улюбленими онучками, що просто горять бажанням залишити їх у себе на кілька днів. Так, ну, судячи з бурхливої реакції моїх спритних діток, пропозиція прийнята, — весело регоче чоловік, ледь утримуючи на руках Злату і Богдану, які вже веселяться на повну. - Ну, тоді бігом збирати іграшки. Дівчата, тільки все не беріть.

Чоловік відпускає малечу, і вони з радісними вигуками біжать до своєї кімнати.

- З іграшками ти явно переборщив, — посміхаюся я, дивлячись услід дочкам, а потім знову переводжу погляд на Кирила.

- Зате у нас є кілька хвилин, щоб я розповів тобі про наші плани на вихідні, - злегка охриплим голосом вимовляє він, знову притягуючи мене до себе. - І я дуже сподіваюся, що тобі вони сподобаються. Як тобі ідея провести кілька днів зі своїм коханим чоловіком? Романтичний вікенд в затишному будиночку на березі річки. Навколо тиша, яку порушуватиме лише шелест листя і шум хвиль. І навколо ні душі. Тільки ти і я. І ще наше кохання, яке ми даруватимемо одне одному.

- І повністю розчинитися в ньому? - тихо прошепотіла я, занурюючись у глибину таких рідних і коханих очей.

- Тільки так. Я так тебе кохаю, моя дівчинко, - тихо промовив Кирило, торкаючись своїми губами до моїх губ і даруючи мені ніжний, наповнений коханням поцілунок.