Розділ 57 Антон

- Просто дозволь мені бути поруч, - охриплим від хвилювання голосом, тихо вимовляю я, дбайливо обіймаючи Руслану. - Я так боюся втратити тебе, моя дівчинко.

Моє серце тривожно завмирає, чекаючи її реакції на мої обійми. Адже я чудово розумію, що хоч сьогодні й відкрилися нові факти подій п'ятирічної давности, але мою зраду вони не виправдовують. Так, Микита дуже вміло втягнув мене у свою брудну та неадекватну гру. І не лише мене. Наталка теж стала пішаком у його грі. Але на відміну від мене вона нікого не зраджувала. І як би це не звучало дивно, навіть намагалася врятувати нашу з Русланою сім'ю. Маленька, тендітна дівчина виявилася набагато сміливішою і відповідальнішою за мене, не побоявшись зруйнувати підступні та підлі плани Гладуна. І те, що вона не розповіла мені про доньку, знову ж таки не бажаючи втручатися в наші стосунки з Русею і не прагнучи зруйнувати нашу родину... 

Скажу чесно, я реально почуваюся боягузливим покидьком і негідником. І не збираюся звалювати всю провину лише на Микиту. Адже це не він змусив мене втекти від проблем і кинути дружину в найважчий період її життя. Не він, а я вирішив "перезавантажитися" і без докорів сумління зрадив мою дівчинку, яка так потребувала моєї підтримки. І розраховувати на її прощення, а тим більше маніпулювати її почуттями – я просто не маю права. Але й втратити Руслану – я теж не можу. Адже вона – моє життя, моє серце та душа, моє дихання. Моя найбажаніша і найулюбленіша дівчинка. І ті зізнання, які я так і не зміг утримати у своєму серці... Ну, не міг я спокійно дивитися, як Руслана намагається впоратися з емоціями, що вирують усередині неї.Зі страхами та сумнівами, які всі ці дні жили в її серці. Я розумів, як їй важко і більше не мав права повторювати помилки, які зробив п'ять років тому. Я хотів, щоб моя дівчинка знала - я поряд і більше ніколи не зраджу її, а мої почуття до неї завжди були й будуть щирими.

Так, моє серце тривожно завмирає, хоча ще хвилину тому просто вибухнуло яскравим феєрверком незабутніх емоцій. Вона моя! Моя дівчинка, незважаючи ні на що, любить мене! А значить, ще не все втрачено і я маю шанс все виправити. І навіть якщо вона зараз відштовхне мене...

 Моє серце знову оживає, коли Руслана довірливо притискається до моїх грудей. Я відчуваю її тепло, чую биття її серця, яке б'ється в одному ритмі з моїм і... боюся поворухнутися. Мені здається, що я навіть перестаю дихати, щоб не сполохати мою дівчинку.

- Я кохаю тебе, - тихо вимовляю я, злегка торкаючись губами її волосся.  – І дуже боюся втратити. Моя дівчинка, я винен перед тобою. І не знаю, чи зможеш ти колись пробачити мені. Але якщо у мене буде хоча б найменший шанс знову заслужити твою довіру... 

- Я так стомилася. Якби ти знав, як я втомилася, -  ледь чутно видихає Руслана. І з її тремтячого голосу я розумію, що вона ледве стримує сльози. - А я ж так намагалася бути сильною. Не дозволяла собі розслаблятися і була певна, що зможу забути про тебе. Зможу викреслити зі свого життя. Але виявилося, що вирвати із серця почуття не так просто. Хіба що разом із серцем.

- Пробач мені, моя дівчинко, - прохрипів я, міцніше притискаючи її до своїх грудей. - Вибач за той біль, що приніс тобі. За обман та зраду. І за те, що не зміг почути та зрозуміти. І хоча я знаю, що тобі складно знову повірити мені, але... Я теж ніколи не зможу вирвати з серця ті почуття, які відчуваю до тебе. І яке б ти рішення не прийняла, але я хочу, щоб ти знала - моє серце завжди належало тільки тобі. З першого погляду та на все життя.

Я взяв руку Руслани та притиснув до свого серця, яке билося в такому шаленому ритмі, що здавалося готове було вискочити з грудей. А потім нахилився до неї й глянув у її смарагдові очі. Найрідніші та найулюбленіші очі, які були наповнені сльозами. І я готовий був сам себе гарненько віддубасити за кожну сльозинку, за біль та розпач, що відбивалися в них. Та я готовий був віддати своє життя аби знову побачити в найпрекрасніших на світі очах колишній щасливий блиск і радісні іскорки, що спалахували.

- Русю, я клянуся, що більше ніколи не зраджу тебе. І зроблю все можливе і неможливе, щоб ти знову була щаслива, — тихо промовив я і ніжно доторкнувся губами до губ моєї найбажанішої та найулюбленішої дівчинки.