Розділ 56

Ми з Антоном повертаємось додому в цілковитій тиші, яка з перших секунд повисає в машині. І я, якщо чесно, дуже вдячна йому за можливість побути наодинці зі своїми думками. Тому що день справді видався важким. Спочатку емоційно непроста розмова із Сергієм. Його біль та розпач, які я пережила разом із ним. І питання, на які я боялася відповісти навіть самій собі.

Потім поява Микити, який показав своє справжнє обличчя і перетворився на некерованого монстра. І хоча я завжди знала, що Гладун той ще негідник і маніпулятор, але тут він, як кажуть, перевершив самого себе. У мене досі серце стискається від страху, а по тілу розбігаються мурашки, коли я згадую його спотворене злобою та ненавистю обличчя. І очі в яких спалахували лють та агресія. Та я тільки зараз починаю розуміти, як ризикувала, перегороджуючи йому дорогу. Хоча якби така ситуація повторилася знову... я все одно вчинила б так само. Кидатися на беззахисну дівчину і погрожувати їй... Сергій має рацію, бруднити руки об таку мерзоту не варто, але бажання придушити цього гада тепер, мабуть, назавжди залишиться зі мною. Особливо після того, як Наталка розповіла нам, як Гладун втягнув її у свої брудні ігри. І хоча я вже ніби здогадувалася про те, що Микита був знайомий з дівчиною, але все одно була шокована дізнавшись всю правду про події п'ятирічної давності. Це ж яким треба бути... Монстр, покидьок і нікчема - це найпристойніші слова, якими я можу описати Гладуна. А про його підлі, огидні вчинки я взагалі краще промовчу, щоб не перейти на нецензурну лексику. 

Загалом, нелегким та емоційно виснажливим був цей день. І я дійсно вдячна Антону за те, що він дає мені час прийти до тями та впоратися з вируючими всередині мене емоціями. Я знаю, що ми ще маємо непросту розмову, тому що та ситуація в якій ми опинилися... Сьогодні я вперше, після того, як дізналася про зраду чоловіка, інакше почала оцінювати ту непросту ситуацію в епіцентрі якої опинилася наша сім'я і Наташа з Сергієм. Ну, так, так вийшло, що Сергій став одним з головних героїв незвичайного, непередбачуваного і часом не зовсім адекватного сценарію, який підкинуло нам життя. І саме завдяки йому я змогла зрозуміти, як боюся зробити непоправну помилку, викресливши зі свого життя Антона. Як сильно боюсь втратити його.  Так, нехай на мене обвалиться лавина з критики та звинувачень у слабохарактерності. Але викреслити з життя людину, яка завжди була для мене сенсом життя. Єдиним, найріднішим, найбажанішим і найулюбленішим чоловіком, який...

"Я бачила як він дивиться на тебе. І повір мені, я зрозуміла, що за ці п'ять років нічого не змінилося. Його очі так само наповнені ніжністю і любов'ю. І сьогодні він не мене, а тебе захищав від цього монстра, що розбушувався. І я  впевнена, що він готовий віддати за тебе навіть своє життя", —  в пам'яті спливають слова Наташі, проганяючи із серця сумніви, що поселились в ньому.

Як би я не злилася на Антона, але все ж таки не можу повірити в те, що його почуття всі ці роки були просто грою. Його ніжність, тепло, турбота, кохання, якими він оточував мене... Усі ці почуття були справжніми та щирими.І сьогодні, коли він кинувся захищати мене...

- Я кохаю тебе, моя дівчинко. І яке б ти рішення не прийняла, я завжди кохатиму тебе. І вибач, що знову не дотримався свого слова, — тепла долоня чоловіка накриває мою руку, повертаючи мене в реальність.

Виявляється, я так поринула у свої думки, що навіть не помітила, коли ми під'їхали до нашого будинку. Я розгублено дивлюся на руку чоловіка, а коли підіймаю голову і мій погляд зустрічається з його поглядом...

- Я теж кохаю тебе, - тихо видихаю я, розчиняючись у його очах, які наповнені ніжністю, теплом та любов'ю. - І я... я рада, що ти не дотримав свого слова. Але...

- Русю, я ж обіцяв, що не тиснутиму на тебе. Просто дозволь мені бути поруч, — охриплим від хвилювання голосом, тихо вимовляє Антон, дбайливо обіймаючи мене. - Я так боюся втратити тебе, моя дівчинко.

Я притискаюся до грудей чоловіка, відчуваю тепло його тіла, чую його серце, яке б'ється в одному ритмі з моїм. І вперше за всі ці дні дозволяю собі розслабитися у рідних та улюблених обіймах.