Розділ 48

— Ну, все, ти мене довів. Я ж попереджав..., — хрипкий, з нотками роздратування та злості голос Антона зливається з грізним гарчанням Микити.

А я навіть особливо не дивуюся появі чоловіка. І, якщо чесно, то  рада, що він знову порушив свою обіцянку. Та я взагалі, якось уже звикла до несподіваних і ефектних появ Антона. А з огляду на те, що в цю мить на мене мчить розлючений монстр, який, здається, готовий знести на своєму шляху будь-яку перешкоду...

- Ой, мамочки! — лише встигаю скрикнути я, коли мої ноги відриваються від підлоги.

Я відчуваю дотик надійних, міцних і таких рідних рук, які висмикують мене практично з-під ніг Микити, що розлютився не на жарт.

— Вибач, малюку, не дотримав свого слова. Але не шкодую про це.

Я, напевно, точно перебуваю в шоці, і в мене починаються слухові галюцинації. Інакше як пояснити, що буквально кілька секунд тому я чула гнівний, роздратований голос чоловіка. А коли парила в повітрі, а потім так само плавно приземлилася на підлогу, його голос уже звучав тихо й заспокійливо. Ну, а зараз я чітко розрізняю його грізне гарчання, яке зливається...

«Ой, мамочки!» — тепер я вже верещу подумки, бо всі слова застрягають у горлі. Бо виявляється, що всі минулі інциденти та суперечки Микити й Антона були «невинними, дитячими конфліктами».    А тепер уся злість, гнів, ненависть і ще безліч негативних почуттів та емоцій, які, мабуть, усі ці роки жили всередині двох колишніх друзів, вириваються назовні, немов потужний, бурхливий потік гірської річки, що зносить усе на своєму шляху.

 І хоча Антон вкотре порушив дане мені слово й, найімовірніше, все-таки стежив за мною... Ну, так, я знову поводжуся абсолютно нелогічно й певною мірою навіть неадекватно, бо навіть не думаю злитися на нього. Зрештою, він же намагається захистити мене й... Ну, у Наташі вже з’явився свій захисник. Який, здається, у будь-який момент готовий кинутися на допомогу моєму чоловікові. Загалом, наш сюжет уже явно тягне на детективну мелодраму з елементами бойовика. І я вже навіть боюся уявити, які ще «сюрпризи» чекають на нашу сім’ю.

— Антоне, досить уже. Відпусти його. Не варто бруднити руки цією мерзотою, — поки я «зависаю», дивлячись на чоловіків, що вчепилися один в одного, Сергій кидається їх рознімати. - А ти забирайся звідси, поки я не викликав охорону. Чи, може, волієш одразу поспілкуватися з поліцією? Тоді я швидко організую зустріч із ними. І розповім, як ти погрожував моїй пацієнтці.

І хоча мені здається, що Антон і Микита навряд чи чують слова Сергія, але, мабуть, згадка про поліцію все ж діє. Принаймні Гладун, хоча й продовжує міцно стискати кулаки та дивиться на Антона нищівним поглядом, але все ж відступає від нього на кілька кроків. І мені здається, що він навіть намагається приборкати всередині свого розлюченого монстра, повертаючись до свого більш-менш адекватного образу.

— Погрожував?  Та я просто зайшов провідати свою давню знайому. Хотів дізнатися, може, якась допомога потрібна? — з нахабною усмішкою промовляє цей гад. — Все-таки не зовсім чужі люди. Правда, Наташа?

І хоча Микита намагається говорити максимально привітно, але в його очах знову спалахують лють, ненависть і агресія. А коли він переводить погляд на Наташу... Я відчуваю, як моє серце злякано завмирає. Що вже казати про дівчину, обличчя якої становиться таким блідим, що більш схоже на маску. А в її очах я бачу стільки страху...

Тепер я вже навіть не сумніваюся, що до історії п’ятирічної давнини причетний Гладун. А знаючи, як він вміє маніпулювати людьми... Наташа явно стала пішаком у його брудних і підлих іграх. Ні, я, звичайно ж, не поспішаю виправдовувати її. Але й не можу дозволити цьому гаду залякувати дівчину, яка й так перебуває на межі...

— Ти погрожував їй. І зараз намагаєшся залякати її, — я наближаюся до Микити, пильно дивлячись йому в очі й чітко вимовляючи кожне слово. — І якщо ти вважаєш, що зараз поводишся як справжній чоловік, то я мушу розчарувати тебе. Ти злісний, цинічний, підлий, егоїстичний монстр, який звик грати з почуттями людей, що тебе оточують. Саме грати, бо сам не здатний відчувати хоч якісь справжні, щирі почуття. Ти — маніпулятор і негідник, який чомусь вирішив, що має право втручатися в чуже життя й руйнувати його. Але ти не врахував одного — ефект бумеранга ніхто не скасовував. І вся твоя ненависть, агресія та бажання нашкодити обов’язково повернуться до тебе. Навіть не сумнівайся.

Я й сама не очікувала, що ось так, на одному диханні, зможу висловити Микиті все, що думаю про нього. Але цей гівнюк занадто вже загрався у «володаря світу та вершителя доль». І перейшов усі межі дозволеного.