Розділ 36

— Ти справді збираєшся йти на побачення з цим... Не хочу при тобі вживати нецензурних слів, — з подивом дивиться на мене Денис, коли ми виходимо з готелю. — Руся, я, звісно, не маю права втручатися у ваші сімейні справи, але... ти точно впевнена, що не робиш помилку. Ти ж розумієш, що цей... Гладун дуже підлий і слизький тип. Мало того, що він просто горить бажанням знищити ваш сімейний бізнес, так тепер ще хоче налаштувати тебе проти Антона.

- Денисе, ну, ти вже так не перебільшуй. Якщо я погодилася повечеряти з цим, як ти кажеш, підлим і мерзенним типом... До речі, тут я повністю згодна з тобою. Так ось, вечеря — це не побачення. І повір, за десять років знайомства з Микитою я вже досить добре вивчила всі його підлі витівки та провокації. І точно не куплюся на них.  А Антон... він і сам чудово справляється з місією «профукай довіру і втрать сім'ю», — з гіркотою посміхнулася я. — Тож його колишньому другові особливо й старатися не треба. Я й так знаю, про що він буде мені розповідати.

— То якщо знаєш,  навіщо тобі слухати його маячню? Наскільки я зрозумів, у тебе й так проблем вистачає.

-  Тому що у мене до Микити Олеговича є кілька питань, на які я дуже хочу отримати відповіді. І щось мені підказує, що саме за вечерею я й зможу хоч трохи розговорити його. А може він і сам..., — задумливо поглянула я на Дениса. - Загалом, мені потрібно не тікати від проблем, а починати їх вирішувати.

- Гаразд, якщо ти так вирішила, тоді я піду з тобою, — рішуче видихнув Денис. - І заперечення не приймаються.  Я не збираюся заважати твоїм планам, просто хочу бути впевнений у твоїй безпеці. І не дивись на мене так, ніби я параноїк. За час роботи у вас я теж досить добре вивчив мерзенний характер... Микити Олеговича. І знаю, що від нього можна очікувати будь-якої капості. Тож краще я підстрахую тебе. І не переймайся, я вмію бути обережним і «невидимим». І відразу хочу відповісти на питання, яке читаю у твоїх очах. Ні, Антон не посилав мене стежити за тобою. Я просто намагаюся захистити тебе від ще більших проблем.

- Дякую, Денисе. І вибач, що я дозволила засумніватися в тобі, — збентежено посміхнулася я хлопцеві. - Просто останнім часом стільки всього навалилося, що я скоро й сама собі перестану довіряти.

- Вірю. У житті буває всяке. Але ти у нас дівчина розумна, сильна, і я впевнений, що обов’язково впораєшся з усіма проблемами. До речі, не хочу зайвий раз тебе накручувати, але Антон під час розмови зі мною питав, чи все у нас добре. Так, тільки не переймайся, я сказав, що у нас все чудово, — мабуть, побачивши мій переляканий погляд, хлопець заспокійливо посміхнувся мені. -  А з Микитою Олеговичем ми вже якось самі впораємося.

*************

-  Прекрасно виглядаєш. Втім, як завжди. Руслано, я дуже радий, що ти погодилася повечеряти зі мною, — допомагаючи мені сісти за столик, розплився в задоволеній посмішці Микита.

Хоча особисто для мене його посмішка більше схожа на вищир хижака, який вирішив, що зумів заманити свою жертву в пастку. А в його очах спалахують яскраві феєрверки на честь такої довгоочікуваної для нього перемоги над «колишнім другом». І хоча мені, дивлячись на його сяюче обличчя, дуже важко контролювати свої емоції, я все-таки намагаюся зобразити наймилішу посмішку.  Та й підтримка Дениса, який сидить за найвіддаленішим столиком ресторану, додає мені сил і впевненості в собі.

- І повір мені, Руслано, ти прийняла правильне рішення, — накривши мою руку своєю долонею, хрипло видихає Гладун. - Шкода тільки, що ми втратили стільки часу даремно. Я ж завжди казав, що твій улюблений чоловік не гідний тебе. І тепер, коли ти дізналася про його зраду...

- Не думала, що ти настільки невпевнений у собі, що намагатимешся завоювати мене, розповідаючи про негідну поведінку мого чоловіка, — з іронією посміхаюся я, звільняючи свою руку від його нахабних дотиків, - Раніше, наскільки я пам'ятаю, ти був більш романтичним, хоча все ж намагався показати свою перевагу перед найкращим другом.

- Але ти чомусь не оцінила мене і вийшла заміж за Антона, — гнівно блиснув очима Микита. - І я ось досі не розумію, чому ти обрала його. Адже у нього не було й половини тих переваг, які були в мене.

— Це ти зараз про квартиру і ресторан, який подарував тобі батько?   Знаєш, Микито, тобі важко в це повірити, але щирі почуття Антона для мене були набагато дорожчими, ніж усі твої квартири, машини та ресторани. І його кохання до мене теж було справжнім. А для тебе я була черговим трофеєм, який ти не зміг завоювати. І весь цей час ти мріяв про реванш.

- Кажеш, почуття Антона були справжніми, і він кохав тебе? -  хижо вищирив зуби Гладун. - А зрадив він тебе теж від великого й чистого кохання?  І дочку свою притягнув у ваш дім теж, мабуть, тому що щиро кохає тебе? До речі, такого підлого вчинку навіть я від нього не очікував.

- О, я можу тебе ще більше здивувати. Я навіть познайомилася з... мамою його доньки, — пильно дивлячись на Микиту, якомога спокійніше промовляю я. - І навіть трохи поспілкувалася з нею. Все-таки нібито не чужі люди.

" З розуму зійти, що я несу! Ну, а що, у тебе є інші варіанти, Руслано?  Ось відчуваю я, що Гладун якось причетний до зради Антона. І ні, це не параноя і не бажання виправдати мого чоловіка. Я просто хочу знати всю правду, щоб самій не накоїти помилок», — подумки заспокоюю себе.

І коли в очах Микити я бачу не тільки розгубленість... Серйозно, цей нахабний, підлий і цинічний «володар світу» виявляється може відчувати страх? Або в мене вже реально почалися проблеми з головою? І хоча Микиті вдається впоратися зі своїми емоціями, я все ж впевнена — інтуїція мене не підвела.

— Ти розмовляла... з коханкою Антона? — хрипло видихає Гладун.

— Ну, так.  Мені ж було цікаво подивитися, з ким це Левченко мені зрадив. А, ну, ще хотіла послухати її версію зустрічі та розвитку їхніх стосунків з Антоном. Так би мовити, щоб зіставити факти, — посміхаюся я, пильно дивлячись чоловікові в очі.