Глава 5

– Що ти верзеш?! – я підіймаюся зі свого місця і підходжу до дівчини, яка все ще сидить. Їй доводиться підняти голову, щоб знову зустрітися поглядом зі мною.

– Що чула, – відповідає мені в тон, – твій братик мав би бути мертвим. Усі на це сподівалися. Але ви завжди були ще тією… сімейкою змій.

– А ваша сімʼя тоді хто? А?! – я жахаюся. Лілія й справді настільки ненавидить мене, брата, наших батьків, що готова була замовчувати такий страшний злочин?

Вона лише криво посміхається. Ця посмішка виглядає настільки злою та нікчемною, що я відходжу від Лілії на декілька кроків. Вона просто стерво. І цього слова для неї буде замало.

– Діано, з тобою все гаразд? – наче скрізь туман чую голос Богдана. Він наближається до мене і обіймає, але я відштовхую його. Не зараз. Зараз я маю розібратися з цією… паскудою.

Я знову повертаюся до Лілії, яка сидить на дивані і не рухається. Вона уважно розглядає нас, а потім щось шепоче собі під ніс.

– А ви дійсно дуже схожі між собою, тепер я розумію, чому вас постійно порівнювали в дитинстві… – долітають її слова.

Якщо раніше я не до кінця вірила в те, що ми були знайомі раніше, то тепер сумнівів не залишається зовсім – були. І більше, ніж просто «знайомі» – ми були подругами. Лише подругам я розповідала про те, як мене постійно порівнюють зі старшим братом і скаржилася на це. Лілія прекрасно це запамʼятала.

– Піднімайся, – я кажу грубо, сподіваючись, що це подіє. Але дівчина вперто продовжує ігнорувати мене. Тоді я різко, проте міцно хапаю її за руку, тягнучи за собою.

Ми прямуємо до кімнати Даміра. Я хочу вирішити всі питання саме тут.

Богдан щось кричить мені позаду, проте я не звертаю на це ніякої уваги. Єдине що, мені шкода дитину, яка ні в чому не винна. Тому Лілію я точно чіпати не буду. Ми лише поговоримо.

Я відкриваю двері і лише коли ми опиняємося за закритими дверима, відпускаю її руку. Вона торкається своєї руки, наче я стискала настільки сильно, що могла зламати. А може так і було.

– Скажи мені краще от що: ти дійсно кохаєш Даміра, чи це також був твій план? Зруйнувати мою нову сімʼю, хоч і крихку? Проте це, чорт забирай, була сімʼя! Моя!

Я, не думаючи про те, як це буде виглядати, стискаю руки в кулаки і бʼю двері. Мені боляче. Але біль ця не фізична.

– Спочатку був план, а потім закохалася, – її тихий голос бʼє по нервах.

– Не вдавай з себе жертву, Ліля! – гаркаю на дівчину, – набридло. Якщо ти заздрила мені все життя, чому дозволила вийти заміж за Даміра?

– Булат наказав не втручатися.

Я гірко посміхаюся. Булат, Булат… Чорти б його забрали! Він з самого початку не любив мене. Постійно намагався зробити так, щоб наш шлюб з Даміром закінчився. І в нього вийшло.

– Дамір не кохає тебе.

– А тебе? – мої слова рикошетом відбиваються по мені самій.

Ліля, сказавши це, стає веселішою. Їй подобаються мої страждання, вона отримує від них задоволення.

– Ти даси відповідь за все, що зробила з моєю сімʼєю. Ти, стерво, за все відплатиш. Мені. Сама.

– Поки ця дитина, – вона вказує на свій живіт, – жива, Дамір буде захищати мене від усього, що може статися і від усіх. Навіть від тебе, якщо доведеться.

– То це твоя страховка? Страховка, що Дамір не буде чіпати тебе?

Вона нічого не відповідає, але мені не потрібна відповідь. Я розумію по її очах: так, це, чорт забирай, її страховка. Вона сподівається на те, що Дамір, навіть якщо й дізнається правду, залишиться байдужим до неї, бо в нього просто не буде вибору.

– Діано, відчини двері, – цей голос я не сплутаю ні з чиїм іншим. Дамір повернувся. І він хоче зайти.

Я не збираюся чинити опір, тому просто підходжу і відчиняю йому. Він одразу ж заходить до кімнати, уважно оглядає Лілю на предмет якихось травм і згодом уже мене.

– Богдан подзвонив мені, сказав, що я маю терміново приїхати. Що вже сталося?

– Забери звідси свою підстилку.

– Не зрозумів, – чоловік стає похмурим, – куди забрати?

– Геть з цього будинку! І передай своєму батькові, що я з ним не закінчила. Ми ще не розпочали. Якщо між нами не може бути порозуміння, то буде війна.

Ух, Діану несе) вона права? Далі нас чекає цікава розмова… чекаю на ваші лайки і коментарі, цікава ваша думка і важлива підтримка.