=38=

Повної впевненості в тому, що їхати на стажування в Емірати безпечно, у мене точно не було. Тому вранці я розповіла про запрошення від готелю своїм новим знайомим.

– Я знаю господаря цієї мережі, – відповів Тарас. – Від якого саме готелю надійшов лист?

– "Престиж".

– Ми відпочивали там минулого року, – зауважила Уляна.

– З'ясую, що в них за стажування, – пообіцяв Тарас. – Твої нові документи будуть готові завтра. Якщо тобі подобається готельний бізнес, то я домовлюся про те, щоб тобі запропонували варіант цікавіший за стажування.

– Може, це прозвучить нерозумно, але... я б хотіла почати зі стажування, а далі нехай вони самі вирішують, підійду я їм для роботи чи ні.

– Звісно, підійдеш, – знизав плечима Тарас. – Вони ж самі запропонували тобі стажування.

Так, але один момент мене серйозно турбував.

Коли ми з Уляною залишилися наодинці, я все ж зважилася поділитися з нею своїми переживаннями.

– Боюся, у мене в жодному разі не вийде працювати в цьому готелі, – чесно зізналася я.

– Чому?

– Я... вагітна, – сумно посміхнулася. – Це дуже довгоочікувана дитина, але ніхто не повинен дізнатися про мою таємницю. Якщо Емін зрозуміє, що в мене буде малюк, то боюся, ніщо й ніхто його не зупинить. Він цинічна і жорстока людина. Забере мою дитину, і тоді я втрачу все.

– Я нікому не скажу. Навіть Тарасу. Поки не прийде правильний час.

– Дякую, Уляно. Але бачиш, із роботою нічого не вийде. Навіть якщо вийде знайти для мене місце... хто захоче брати на роботу вагітну? Це ж одні тільки проблеми. І коли малюк народиться, як я зумію все поєднувати? Зміни в готелі та турботу про дитину? Мені потрібно шукати інший варіант, але якщо чесно, я не уявляю який.

– Ми тобі допоможемо.

– Ні, ви і так дуже багато для мене зробили.

– У нас просто є така можливість, – Уляна взяла мене за руку. – Ти не повинна ні про що хвилюватися, Наталка. Спочатку подивишся, чи подобається тобі робота в готелі, а потім ми разом вирішимо, що можна зробити. Можливо, у них знайдеться посада, яка підійде саме тобі? Ось тоді й подивишся, як усе поєднати.

Проблеми буду вирішувати в міру надходження.

+++

Тарас повернувся додому з хорошими новинами.

– Твої документи вже готові, – він простягнув мені папку.

– Так швидко? – здивувалася я. – Дякую! Значить, я вже можу...

– Так, ти можеш просто зараз вилітати. Що раніше ми все влаштуємо, то краще. Вирушиш до Еміратів на моєму літаку.

– В Емірати?

– Я обговорив усе з господарем мережі "Атлантика". Ти чесно увійшла до числа стажерів за результатом твоєї анкети. Жодних злочинних схем за цим не криється. Тому ти можеш спокійно вирушати туди.

Я все ще боялася повірити, що це правда. Я вільна, можу виїхати з новими документами і почати життя заново. Байсарови мене ніколи не знайдуть.

І боялася я правильно. Виявилося, загроза маячить на горизонті.

– Тебе шукають, – похмуро зауважив Тарас. – І Роман, і Емін. Щодо Романа можна не хвилюватися. У нього не так багато зв'язків. Але от Емін... довго я його стримувати не зможу.

– Я готова їхати просто зараз.

– Тоді збирайся, поїдемо разом. Хочу особисто проконтролювати твій від'їзд та переконатися, що все гаразд.

Емін почав шукати мене. Так швидко. Спочатку легко відпустив, а тепер раптом передумав. Але чому?

Я похолоділа, уявивши, що він дізнався про мою вагітність.

Часу на роздуми не залишалося.

Я швидко зібралася, попрощалася з Уляною, зателефонувала Ірі, щоб віддячити за допомогу. Незабаром ми з Тарасом уже їхали в аеропорт.

– Літак готовий до вильоту, – сказав чоловік.

– Дякую вам, – тихо відповіла я. – За все.

Пролунав дзвінок мобільного телефону.

– Так, – похмуро кинув Тарас. – Розповідай.

Я не могла чути про що саме йшла розмова, але по обличчю чоловіка було помітно, що він напружений. Лише під кінець Тарас усміхнувся.

– Правильно спрацювали, – похвалив він. – Продовжуйте.

Я не була впевнена, що ця коротка бесіда мала відношення до мене, але Тарас сам вирішив усе розповісти.

– Добре, що я відправив кілька машин у різних напрямках, щоб заплутати сліди, – усміхнувся чоловік. – Люди Еміна перехопили всіх. Крім нашої.

– Але... вони все ще можуть до нас дістатися?

– Вже ні, – похитав головою. – Ми на території аеропорту. Тут ніхто не зможе нікого перехопити. Занадто пізно для Еміна.

Пощастило.

Моє серце одразу рвануло донизу, але по-справжньому я розслабилася тільки на борту літака. Коли ми злетіли вгору над землею. Дивилася на блискучі вогні нічного міста та розуміла, що назавжди залишаю рідну землю. Повернутися не зможу. Сумно і боляче усвідомлювати це. Але зате ось нова сторінка мого життя. Вільного життя без чоловіка-зрадника.

Накрила живіт долонями й усміхнулася.

– Мій малюк, – прошепотіла. – Обіцяю, що зроблю все, аби дати тобі найкраще. А твій батько... ніколи нас не знайде.

У той момент я ще не знала, як сильно помилялася. Була впевнена, що наша історія з Еміном назавжди залишилася в минулому.

Але все тільки починалося.

...

Шановні читачі, запрошую вас до продовження історії - "Після зради. Повернути дружину" ! Вона вже активно викладається на моїй сторінці автора. Нас чекає захоплива та дуже емоційна книга. Чекаю на вас!