=37=

- Важко сказати, що саме міг знайти Роман, - зітхнула я.

- Зараз головне розібратися з твоїм від'їздом та документами, - сказала Іра.

Незабаром ми під'їхали до величезного приватного будинку. Там на нас уже чекала Уляна. Вона вийшла назустріч і посміхнулася, щойно ми з Ірою вийшли з машини.

Я мимоволі обернулася назад. Охоронці Романа припаркувалися неподалік. Він дізнається, де я.

Але яка тепер різниця? Я ж не збираюся повертатися.

Уляна провела нас у будинок. Якщо до цього моменту я сильно переживала про те, що буде далі, то тепер нарешті змогла розслабитися. Цій дівчині точно можна було довіряти.

Вона нагадувала мені Іру. Добра, світла, дуже приємна у спілкуванні. Здавалося, Уляна може причарувати будь-яку людину.

- Я впевнена, Тарас допоможе, - сказала вона, коли почула мою історію. - Він знайде гарний варіант.

Уляна подивилася на годинник та посміхнулася.

- Скоро вечеря, він ось-ось має повернутися з роботи.

За кілька хвилин важкі двері вітальні відчинилися і в кімнату увійшов високий чоловік. Емін завжди здавався мені великим, але цей чоловік... він був просто величезний. Елегантний костюм явно довелося шити на замовлення. Зріст у нього під два метри, плечі широченні. Виглядав він похмуро та загрозливо.

А потім чоловік несподівано посміхнувся, підійшов до Уляни та поцілував її. Варто було їм опинитися поруч, як весь його вигляд змінився. Загроза у важкому погляді зникла.

Вражало, як швидко він змінився.

Гарна пара. Уляна ніжна та тендітна дівчина. А він такий величезний, але з першого погляду видно, що він до нестями кохає свою дружину.

Я мимоволі посміхнулася, спостерігаючи за ними.

- Тарасе, тут така історія, - зітхнула Уляна. - Зараз ми тобі все розповімо. Ти ж зможеш допомогти? Подруга Іри потрапила в жахливу ситуацію.

- Розберемося, - упевнено відповів Тарас. - Я заради тебе будь-яке питання вирішу. Ти ж сама знаєш.

+++

Цю ніч я провела в будинку Уляни і Тараса. Мені виділили кімнату для гостей, а Іра поїхала до дітей. На душі вперше за довгий час стало спокійно. У мене нарешті з'явився шанс вирватися з пастки. Хоча, звісно, я все одно почувалася ніяково, бо надто багато для мене мали зробити чужі люди.

Я тільки сьогодні познайомилася з Уляною і Тарасом, а вони вже готові мені допомогти в усьому. Зрозуміло, що вони давно спілкуються з Ірою, але я-то для них ніхто.

Залишившись одна в кімнаті, я дістала лептоп і перевірила пошту. Не схоже, що Роман зумів пробратися туди, але впевненості у мене вже не було ні в чому.

Тут мені надійшов вхідний лист. Відкривши його, я не повірила своїм очам. Спочатку серце радісно забилося в грудях, але потім я змусила свої перші емоції трохи охолонути.

Раптом це якийсь трюк? Від того ж Романа?

Я кілька разів перечитала лист, перевірила адресу, з якої його надіслано. Схоже, помилки немає, але мені все одно було важко повірити в те, що зі мною справді зв'язалися представники елітної мережі готелів "Атлантика".

Я ж просто надіслала їм анкету. У мене немає ні досвіду роботи, ні престижного диплома з готельного бізнесу. Хіба може звичайна дівчина потрапити на роботу в таке серйозне місце?

Хоча мене запрошували не зовсім на роботу...

Поки що це стажування. Місяць навчання в тому самому готелі в Еміратах. Проживання, харчування та переліт компанія повністю оплачує. А наприкінці буде вирішено, чи можуть вони запропонувати посаду в готелі тим, хто пройшов стажування, або ж доведеться виїхати додому. Зворотний квиток теж оплачений.

Занадто спокусливо, щоб виявитися правдою. Я ж і раніше сумнівалася. Раптом це якийсь варіант шахрайства? Раптом мене обдурять?

Інша країна. Інші закони. Хто знає, як усе може скластися?

Електронна пошта, від якої я отримала лист-запрошення на стажування, була вказана на офіційному сайті. Сама мережа готелів теж мала дуже серйозний і респектабельний вигляд. У них були представництва по всьому світу, не тільки в Еміратах. Їхні готелі відкривалися в Європі, в Австралії, у Штатах.

Хіба така серйозна організація займатиметься чимось протизаконним?

Я відставила лептоп убік, вирішила вранці порадитися з Уляною і Тарасом, а поки що залишалася ще одна важлива справа.

Я дістала тест на вагітність, який прихопила з готелю. Пішла у ванну кімнату.

Звісно, я практично не сумнівалася в тому, що в мене під серцем вже росте малюк, але варто було переконатися напевно.

Пальці тремтіли, поки я відкривала тест. Давалася взнаки загальна напруга, накопичена за останній час.

Пробігла поглядом по інструкції – і зробила все, що було потрібно. Покінчивши з цим, потрібно було дочекатися, поки з'явиться результат.

Хвилювання охопило мене.

Я прикрила очі й мимоволі обняла себе руками. Притулилася до стінки. Пульс нервово стукав по скронях.

Нерозумно так думати. Але раптом я все ж таки не вагітна?

Думка обпекла.

Ні. Хіба став би мені тоді допомагати "таємничий незнайомець"? Якби під моїм серцем не жив малюк, то ніхто б не витрачав час на обман Еміна. Про що тоді обманювати?

Тут у пам'яті сплив мій візит до лікарні. Той, коли лікар заявив, що лабораторія помилилася, і мої аналізи переплутали.

Це теж робота "таємничого помічника"?

Аврора теж опинилася в моїй клініці. Ходила до мого лікаря. Дивний збіг. Або зовсім не збіг, а план?

Що якщо це саме моя колишня подруга все влаштувала?

Я розплющила очі й подивилася на тест, який лежав на столику. Дві смужки. Усе, як чекала.

– Мій малюк, – усміхнулася і накрила живіт руками.

Тепер уже не важливо, хто саме влаштував усю цю плутанину з аналізами та вагітністю. Навіть якщо це Аврора. Яка різниця?

Я все одно ніколи не пробачу Еміна. Не повернуся до нього. Мій малюк народитися в таємниці від цього зрадника.