=36=

– Ти вже повернулася? – усміхнувся Роман.

Він стояв у коридорі, явно чекав на мене. Хоча нічого дивного. Охоронці напевно йому все повідомили.

– Я думала, ти ще на роботі.

– Звільнився раніше, – знизав він плечима та підійшов ближче. – Які в тебе плани на вечір? Ми могли б поїхати в ресторан, разом повечеряти.

– Давай не будемо поспішати.

– До чого тут поспіх? Це не заради вистави перед Еміном. Ми й раніше разом вечеряли. До речі, ти обдумала мою пропозицію?

– Минуло лише кілька годин, – нервово усміхнулася.

– Не бачу проблеми, – він уважно дивився на мене, і від такого погляду стало дуже не по собі. – Якщо ти не передумала щодо розлучення, то іншого шансу в тебе не буде.

– Вибач, мені потрібно зайти в кімнату.

Пройшла повз нього.

Але Роман пішов за мною.

– Як зустріч із подругою? Довго тебе не було. Про що ви спілкувалися?

Він навіть не намагався грати колишню роль турботливого чоловіка, який розуміє все, зараз Роман явно почав тиснути на мене. Звичайно, адже він був упевнений, іншого виходу немає та мені доведеться прийняти всі його правила.

– Ми обговорювали наших чоловіків-зрадників.

– І все?

Я обернулася та подивилася на нього.

Невже він справді очікував, ніби я почну переказувати особисту розмову?

– Мені потрібно переодягнутися, – тихо сказала я, оскільки Роман явно мав намір зайти разом зі мною до спальні.

– Я зроблю нам кави.

– Краще чай, – відповіла йому, хоча не збиралася нічого з ним разом пити.

Потрібно якнайшвидше забрати речі та їхати. Іра чекає на мене внизу.

Я зачинила двері та напружилася, побачивши, що лептоп стоїть зовсім не так, як я його залишала. Не на тому місці, та й розгорнутий інакше.

Звісно, я дуже поспішала. Захопилася вивченням документів і запізнювалася на зустріч із Ірою. Але я точно пам'ятала, де саме залишила свій лептоп.

Невже Роман брав його?

Я підійшла та ввімкнула лептоп. Такого надійного пароля як у Еміна на ньому не було. Хто знає, що Роман міг встигнути зробити? Раптом він скачав документи? Чи міг він зайти в мою пошту?

Теоретично – так. Він міг усе. І він явно чіпав мій комп'ютер.

Першим поривом було просто зараз усе з'ясувати прямо, але я змусила себе зупинитися. Роман може бути небезпечним. Конфлікти мені зараз не потрібні.

Я швидко зібрала речі, вийшла з кімнати та попрямувала до дверей.

– Наталка, куди ти?

Важка долоня Романа опустилася на моє плече.

Просто піти не вийде. Довелося обернутися.

– Іра на мене чекає.

– Ще не наговорилися? – він усміхнувся. – Запроси її до нас. Усі разом посидимо. Хоча якщо захочеш спілкуватися наодинці, я піду.

Знову вирішив гратися? Думає так вийде приспати мої підозри?

– Ми разом поїдемо до нашої подруги.

– Цікаво, – він примружився. – Що за подруга? Чому я про неї раніше нічого не чув?

– Ми з тобою мало спілкувалися.

– Як її звати?

Я розуміла, що діяти краще обережно. Роман не дарма носить прізвище Байсаров. Невідомо, які ідеї прийдуть йому в голову. Він теж здатен замкнути мене, виставити навколо охорону. Чому ні?

Від цих думок по тілу пройшов холод.

– Рома, ти ніби мене перевіряєш, – змусила себе посміхнутися йому. – Щось сталося?

– Ти напружена.

– З чого ти взяв?

– По очах бачу.

– Ти ревнуєш мене до подруг? – розсміялася. – Там не буде чоловіків. Ми посидимо в утрьох, поспілкуємося, от і все.

– Інших чоловіків поруч із тобою я й справді бачити не хочу, – несподівано хрипло заявив Роман. – Навіть якщо наш шлюб залишиться фіктивним.

Судячи з того, як він дивився на мене зараз, наш шлюб справді не мав залишатися "фіктивним" довгий час.

– Я не готова до нових стосунків, Рома. Якщо прийму твою пропозицію, то все буде просто грою на публіку. Сподіваюся, ти мене розумієш. Після того, що зробив Емін, після того, як він зі мною вчинив... навряд чи я найближчим часом зможу бути з іншим чоловіком. Навряд чи я зможу комусь довіряти.

Зізнаюся, зараз Емін лякав мене набагато менше, ніж його кузен. Якщо з чоловіком усе було зрозуміло, то мотиви Романа залишалися загадкою.

– Розумію, Наталка, і я готовий чекати.

Нарешті, мені вдалося вирватися з квартири.

– Тебе довго не було, – схвильовано сказала Іра. – Усе гаразд?

– Здається, Роман копався в моєму комп'ютері.

– Там щось важливе?

У документах Еміна не було нічого кримінального. Я сама переконалася. Але хто знає, як це все використовує Роман?

...

Шановні читачі, після наступного оновлення розділи книги почнуть виходити набагато швидше, ніж зараз. Буде графік. Дякую вам. Буду дуже вдячна, якщо поставите мені лайк на книжку.