=35=

Від її короткої розповіді всередині похолоділо. Черговий Байсаров відкрився переді мною зовсім з іншого боку, а здавалося б, такий турботливий, добрий, чуйний чоловік.

От недарма моє передчуття підказувало якусь загрозу!

– Думаєш, Роман налаштував його проти тебе? – запитала я. – Сказав йому щось таке, чого твій чоловік не зміг прийняти?

– Я ніколи про це не дізнаюся, – тихо відповіла вона. – Але зараз це вже й не важливо, якщо чоловік так легко відмовився від мене та від наших дітей.

– Слухай, Роман сказав мені такі дивні речі.

З одного боку, мені не хотілося турбувати Іру і зачіпати старі рани в її душі, але з іншого – як я тепер могла промовчати?

– Він сказав, ніби твій чоловік так із тобою вчинив, тому що твої діти не від нього. Звісно, я одразу припинила цю розмову. Не вірю в те, що ти стала б зраджувати свого чоловіка. Але раптом Роман і йому щось таке про тебе наговорив? Можливо, надав брехливі докази твоєї зради?

– Але навіщо йому так робити? Мій чоловік практично не спілкувався з Романом, – Іра насупилася. – Не розумію причину. До того ж, мої трійнята дуже схожі на колишнього чоловіка. Сумнівів у батьківстві в нього не було. Він навіть нічого такого не згадував, коли викинув нас із дому. Просто відмовився від мене та від дітей.

Чоловік Іри справжнє чудовисько. У цьому я не сумнівалася ні секунди.

– Знаєш, зараз це правда не має жодного значення, – продовжила подруга та сумно усміхнулася. – Якщо Роман справді наговорив гидоти про мене, а чоловік повірив, то значить, між нами не було справжніх почуттів.

– Так, ти маєш рацію.

– Я просто хотіла тебе попередити. Роман ніколи не веде бізнес чесними методами. В особистих стосунках на нього теж розраховувати не варто. Будь із ним обережна.

– У нас немає стосунків.

– Вибач, я лізу не у свої справи...

– Ір, усе гаразд. Хоч я і живу в нього у квартирі, між нами нічого немає. Я бачу, що Роману не можна довіряти. Тривожні сигнали були й раніше. Але зараз... я не знаю, куди мені йти. Власного житла немає. Роман затіяв там довгий ремонт. І здається, він спеціально все це влаштував, щоб мені довелося залишатися поруч із ним якомога довше. Роботу мені теж дав Роман. Якби виник інший варіант, якби я могла просто взяти й виїхати з міста. Зникнути. Не хочу нічого спільного мати з Байсаровими. Ні з Еміном, ні Романом. Але як це зробити? Я без грошей. Їхати мені нікуди. Напевно, все ж варто ризикнути. Трохи заощаджень у мене знайдеться. Але проблема в тому, що у Байсарових занадто багато зв'язків по всій країні. Варто їм віддати наказ – мене знайдуть. Шкода, не можна змінити документи. Почати життя з чистого аркуша у всіх сенсах.

Я замовкла, відчула, як захипало очі. Не вистачало тільки розридатися при Ірі. У неї своїх турбот вистачає. На ній зараз троє маленьких дітей, а тут я ще зі своїми проблемами.

– Вибач, я тільки про себе говорю, – похитала головою. – Мені просто ні з ким цим поділитися.

– Тобі нема за що вибачатися, Наташ, – вона обійняла мене. – Припини. Знаєш, я зараз думаю, як тобі допомогти.

– Ніяк. Ір. Я повинна сама вибратися.

– Почекай, у мене є хороша подруга. Ми познайомилися випадково, кілька місяців тому, але так вийшло, що почали дуже добре спілкуватися. Її звуть Уляна.

– Думаєш, вона допоможе мені знайти роботу? – надія спалахнула всередині й майже одразу згасла. – Я не можу надовго залишатися в місті. Є дещо таке, про що ні Емін, ні Роман не повинні дізнатися. А якщо я затримаюся, правда спливе.

Про вагітність не хотілося говорити нікому. Досить того, що про неї знає мій "таємний помічник".

– Я зрозуміла, – кивнула Іра. – Тобі потрібно виїхати і почати життя заново. Саме в цьому Уляна і може допомогти. Точніше тобі допоможе її чоловік – Тарас.

– Я не впевнена, чи варто так ризикувати, – напружилася. – Коли я намагалася знайти адвоката, щоб розлучитися з чоловіком, усі відмовлялися. Інформацію швидко передавали Еміну. Раптом і цей Тарас побоїться зв'язуватися.

– Ні, про це точно не варто переживати, – Іра посміхнулася. – Тарас нікого не боїться. Він раніше займався дуже... хм, різними справами.

– Різними?

– Він пов'язаний із кримінальним світом. Сподіваюся, тебе це не налякає. Байсарови багатьох тримають у страху. Але й Тарас не остання людина, коли йдеться про вплив. Його недарма називають "Лютий".

– Лютий? – від такого прізвиська повіяло холодом.

– Раніше не чула про нього?

– Здається, ні.

– Він кілька років тому повністю відійшов від темного минулого. Почав вести тільки чесний бізнес. Але зв'язки залишилися. Його побоюються та поважають.

– Цей Лютий був бандитом?

– Так, чесною людиною його назвати важко, – погодилася Іра. – Але у твоїй ситуації тільки Тарас може допомогти.

Зв'язуватися зі світом криміналу мені не хотілося. Однак я розуміла, що зараз Іра має рацію. Інших варіантів просто немає. Хто ще міг би допомогти мені "зникнути"? А раптом вийде зробити підроблені документи?

– Добре, – пробурмотіла я. – Але в мене немає грошей, щоб заплатити. Може ми домовимося з частковою оплатою? Коли я знайду роботу, то обов'язково поверну...

– Тихіше, Наталка. Ну що ти таке кажеш? Не смій заявляти нічого подібного при Тарасі. Він не зрозуміє.

– Тоді навіщо йому допомагати мені?

– Я попрошу Уляну. Вона домовиться. Одного разу Тарас допоміг мені вирішити одне питання, теж завдяки її проханню.

– Але ми з нею навіть не знайомі.

– І що? Я попрошу про все. Ми з тобою подруги, і в тебе зараз точно безвихідна ситуація. Як бути? Ти ж не можеш знову їхати до Романа.

– Не можу, – тихо відповіла я. – Але мої речі там. Мій лептоп.

– Тоді давай просто зараз усе заберемо, а потім поїдемо до Уляни додому. Я їй зателефоную.

Звісно, я хвилювалася з приводу свого майбутнього, адже від того, як складеться життя, залежало і майбутнє мого малюка. Але інших ідей все одно не було. Залишався єдиний шлях – довіритися друзям Іри.