=33=

– Я повернувся щойно дізнався, що Емін тебе викрав, – сказав Роман. – Мені довелося діяти швидко. Шукати вихід в останній момент.

– І ти не придумав нічого кращого, ніж збрехати про наші стосунки? – нервово усміхнулася я.

Звісно, добре, що все так вийшло, і Емін сам мене відпустив. Але чому Роман обрав саме такий варіант? Не кожному спаде на думку брехати про ніч, яку ми нібито провели разом. Хіба це не дивно?

Знову спалахнули побоювання щодо того, що в Романа є до мене почуття.

– Вибач, Наталка, – зітхнув він. – Може й варто було придумати кращий варіант, але нічого іншого на думку не спало. Спочатку я намагався переконати Еміна, сподівався достукатися до його розуму, закликав діяти цивілізованими методами. Тільки ти ж знаєш, який він. Якщо вирішить щось, його вже не переконати. Тому врешті-решт не залишилося нічого кращого, ніж викласти йому історію про нашу ніч разом. Я дуже боявся, що Емін заподіє тобі якусь шкоду. Сказав про наші стосунки, не думаючи. А він одразу в обличчі змінився. Вигляд у нього був скажений. Навіть не знаю, як він мене не зачепив, просто викликав охорону.

Що більше Роман говорив, то сильнішими ставали мої підозри. Ось тільки тепер я думала зовсім не про його почуття.

Інтуїція загострилася. Відчуття загрози наростало всередині. Я насилу могла розібратися у власних емоціях.

Ні, я не думала, ніби Роман здатний заподіяти мені щось погане... а може й варто було б подумати про це? Раніше ми практично не спілкувалися, а після зради Еміна він оточив мене турботою. Чому?

Слова Романа не вселяли жодної довіри. Схоже, він проводив якусь власну гру. Можливо, вирішив помститися Еміну через мене?

Укотре стало зрозуміло, що затримуватися в місті не можна. Що швидше поїду звідси, то краще. Я не збиралася потрапляти в залежність від Романа. Не знаю, чого саме він домагався, але те, як він збрехав Еміну, мені зовсім не сподобалося.

А ще, беручи до уваги вибуховий характер мого чоловіка, він міг не просто вигнати мене з квартири.

Поки що все склалося вдало. Але хто знає, що чекає на мене далі? У найближчому майбутньому?

Емін може змінити своє рішення. Знову повернеться за мною.

Ні, потрібно щось вирішувати. І якомога швидше. Я вже не була впевнена, що в мене є пара місяців для отримання зарплати.

– Я вдячна тобі за допомогу, – сказала, бо Роман уже замовк і дивився на мене дуже пильно, явно очікував на реакцію.

На язиці крутилося питання щодо записки. Чи не він передав мені послання через покоївку?

Але я промовчала.

Взагалі, якби це зробив Роман, то він би вже хоч щось із цього приводу сказав. Розмову з Еміном передав мені дуже докладно, а тут раптом промовчав. Ні, не сходиться.

Я зловила себе на тому, що хотіла б приховати вагітність і від Романа. Краще йому не знати. Краще б нікому не знати. Мене хвилював навіть той факт, що мій "таємний помічник" у курсі.

– А звідки ти знаєш Ірину? – раптом запитав він.

Питання про шкільну подругу мене здивувало.

– Я запропонував їй затриматися у квартирі, поки ти не повернешся, а вона тікала так, ніби я її чимось налякав, – він усміхнувся. – Напевно, вся справа в тому, що в мене досі спільні справи з її колишнім чоловіком.

– Ми вчилися разом, – відповіла я. – Зачекай, ти ведеш бізнес із таким... хм, якщо ви знайомі, то ти в курсі всієї історії? Чоловік виставив Іру на вулицю. Викинув її разом із трьома дітьми.

– У бізнесі доводиться мати справу з дуже різними людьми. Сама розумієш. Я не можу вибирати в партнери лише тих, хто мені особисто приємний. Але там довга історія. Упевнений, Ірина не все тобі розповіла.

– Троє дітей, Ромо. Троє! І він ніяк їм не допомагає.

– Мабуть, вважає, що ці діти не від нього.

– Це він тобі сказав? – насупилася. – Цей мерзотник розпускає плітки про Іру? Ніколи не повірю, що вона зрадила б свого чоловіка.

– Життя складна штука, Наталя. Про Еміна я теж був упевнений, що він тобі ніколи не зрадить, а все вийшло інакше.

– Давай закриємо тему.

– Не ображайся, я не хотів зіпсувати тобі настрій. До речі, якщо вже ми знову заговорили про Еміна, – він витримав паузу. – Ти ж розумієш, що варіантів залишилося не так багато?

– Ти про що?

– Зараз він дозволив тобі піти, але в майбутньому не варто розраховувати, ніби Емін просто все забуде.

– Ми розлучимося і...

– Боюся, з цим виникне проблема.

– Ти ж знайшов адвоката.

– Думав, що знайшов, – Роман зітхнув і усміхнувся. – Мого кузена всерйоз побоюються. І не дарма. Містом пройшло негласне розпорядження.

– Тоді я оформлю все без допомоги адвоката. У нас немає ні дітей, ні спільного майна. Я ні на що не претендую.

– Це не важливо, Наталя. Він не зупиниться, якщо тільки...

Роман знову замовкла, і мої нерви не витримали.

– Що?

– Фіктивний шлюб. Вийдеш заміж за іншого чоловіка. Тоді Емін раз і назавжди втратить владу над тобою. Він більше нічого не зможе зробити.

– Отже, розлучення мені Емін не дасть, але спокійно сприйме те, що я вийду заміж за іншого? Як ти це собі уявляєш, Романе?

– Важливо знайти правильного кандидата на роль чоловіка, – він виразно подивився на мене. – Я готовий тобі допомогти, Наталя.

– Ти серйозно?

– Виходь за мене заміж.

Він припаркував автомобіль і заглушив двигун. Взяв мене за руку, і від шоку я навіть не пручалася.

– Емін не піде проти волі мого батька.

Правильно. Чоловік поважає Ріната, тому й не став мстити Роману після його слів про наші стосунки.

– З батьком я домовлюся. Він поговорить з Еміном. А далі залишиться тільки зіграти наше весілля. Почекаємо рік і розлучимося. Жодних проблем не виникне. Що скажеш, Наталка?