=28=

Я виглянула у вікно і побачила, що таксі вже на місці. Мимоволі поморщилася, помітивши до болю знайомий значок.

Цій марці автомобілів завжди надавав перевагу Емін. Досить одного погляду - одразу помітний статус господаря такої машини.

Я б віддала перевагу простішому авто. А ще краще було б поїхати на своїй власній машині. Але не вийде.

Дивним чином, у моєму автомобілі раптом виявили неполадку.

- Вам не варто їхати на цій машині, - похитав головою охоронець. - Самі подивіться.

Під моїм авто ціла калюжа натекла. Повітря пронизане запахом бензину.

- Як таке можливо? - Мене накрив шок. - Ще вранці машина була в повному порядку.

- Не знаю, - розвів руками охоронець.

- А записи камер?

- Ми якраз сьогодні міняли камери на парковці.

Гаразд. Навіщо ці записи?

Досить було подивитися на вираз обличчя Стелли, щоб зрозуміти відповідь.

Блондинка просяяла від торжества. Вона раділа ще більше, ніж коли Ділара влетіла до мого кабінету як фурія.

Нам явно варто було багато чого прояснити. Але зараз на це не було часу. Мені потрібно було поспішати, адже скоро приїде Іра з дітьми.

- Я викличу вам таксі, - сказав охоронець.

І я занадто втомилася, щоб сперечатися.

Та й які варіанти?

Стелла втекла. Нічого. Я знайду спосіб усе з нею прояснити.

Зіпсувати мою машину це явно перехід останньої межі.

Звичайно, сама вона це зробити не могла. Хтось явно допоміг. Потрібно все з'ясувати.

Я забарилася, перш ніж сісти в автомобіль. Подивилася на номер.

Звісно, це не машина мого чоловіка.

- Прошу вас, - сказав водій.

Він вийшов і відчинив переді мною дверцята.

Співробітники, які обіймали керівні посади в готелі, користувалися саме цією віп-службою.

Та й я вирішила, що безпечніше буде викликати машину саме через них.

Мене не покидало погане передчуття.

А якби Стелла зіпсувала мою машину так, що це не було б помітно одразу? Якби в мене гальма просто на дорозі відмовили? Хто знає, що могло їй на думку спасти? Та що завгодно!

Може вона ще й із Діларою змовилася... може це взагалі план Ділари. Я б уже нічому не здивувалася.

Тривожні думки не дали мені зосередитися на дорозі. А потім я кинула погляд у вікно і насупилася.

- Куди ми їдемо?

- За вашою адресою, - спокійно відповів водій і озвучив адресу, де жив Роман.

- Зачекайте. Це ж зовсім інша дорога.

- Так я затори об'їжджаю, - він знизав плечима. - Так буде набагато швидше.

Я напружилася і тепер стежила за дорогою, куди уважніше. Хвилини вистачило, щоб зрозуміти. Мені брешуть. Ми їдемо зовсім в іншому напрямку.

Але я не стала нічого говорити.

Щойно машина зупинилася на світлофорі, я відчинила дверцята і вислизнула з салону.

Тепер мені здавалося, що автобусом точно їхати безпечніше.

Але далеко піти не вдалося...

Два міцних хлопці перехопили мене. Поруч виникло ще кілька.

Звідки вони тільки взялися?

- Обережно! - кинув хтось. - Вона не повинна постраждати.

- Допоможіть! - закричала я.

Однак більше нічого сказати не встигла.

Щось вжалило мене в шию. Ззаду. І світ одразу хитнувся.

Укол. Мені зробили укол. Ввели якусь невідому речовину.

Земля пішла з-під ніг. Реальність попливла.

…

Я прокинулася в абсолютно незнайомому місці. Піднялася на ліжку й озирнулася на всі боки.

Меблі гарні, якісні. Дизайн лаконічний. Тут нічого зайвого немає.

Де я?

Відзначила деталі навколишнього оточення і похолоділа від напруги.

Звісно, викрадачі сказали, що я не повинна постраждати. Але це навряд чи могло заспокоїти.

Невідомо, хто мене викрав і до чого це все призведе.

- Швидко ти прокинулася.

До болю знайомий хрипкий голос змусив мене видихнути з полегшенням.

- Ти, - здавлено видихнула я.

Обернулася і побачила Еміна. Чоловік стояв за узголів'ям ліжка, тому я не відразу його помітила.

Перші пару секунд я й справді була рада тому, що це він. Краще Емін, ніж невідомий викрадач. Але я просто не усвідомила ситуацію до кінця.

Хорошого варіанту в такій ситуації просто не було.

- Так це ти зіпсував мою машину? Не чекала, що настільки сильно опустишся.

- Гадки не маю, про що ти говориш, - холодно промовив Емін.

- Що мені вкололи?

Потерла шию. Місце уколу чітко відчувалося. Шкіру саднило.

- Особливий препарат. Він не завдасть жодної шкоди, навіть якщо ти вагітна.

- Я не вагітна, - відповіла рівно. - Ти сам бачив мої аналізи. Які ще докази тобі потрібні?

- Тебе знудило в ліфті.

- Ти сам довів мене до...

- Я не ідіот, Наталю. Хочеш розважатися з Романом? Вперед. Але якщо ти вагітна від мене, то скакати по інших мужиках не будеш. Поки не народиш.

- Емін, ти мені ніхто. І ти не маєш жодного права диктувати мені умови.

- Я маю на тебе всі права.

Досить.

Я піднялася і попрямувала до дверей. Смикнула ручку, але замок виявився зачиненим.

Нічого дивного.

- Думаєш, я так легко тебе відпущу?

- Будеш тримати силою?

Важкі кроки почулися за спиною.

Я різко обернулася і втиснулася в стіну.

Емін наближався невблаганно. Як хижак. Погляд у нього був темний і похмурий. Чужий. Чоловік був розлючений.

- Твою кров взяли на аналіз. Результат буде за кілька годин. Я особисто проконтролюю процес.

- Навіщо? - у горлі пересохло. - Чим тебе не влаштовує аналіз із клініки?

- А куди ти поспішаєш? Не терпиться скоріше опинитися з Романом?

- Роман поїхав. Ти ж про це знаєш. Інакше б не ризикнув ось таке витворяти.

- Ти справді віриш, що Роман може мене зупинити? - усміхнувся Емін.