=27=

– Покиньте мій кабінет, будь ласка, – спокійно сказала я.

– Що? – Ділара округлила очі так, ніби я вилила на неї потік нецензурної лайки. – Як ти смієш розмовляти зі мною в такому тоні? І де?! У готелі, що належить моєму синові.

– Ви тут явно не з робочого питання.

– Яка різниця? Що ти мені таке говориш? Нахабна дівка! Звідки ти взялася? На вигляд скромниця і тихоня, а насправді… ну так, я відразу підозрювала, що ти зовсім не така простушка, якою хочеш здаватися. Окрутила Еміна. Такого матерого бабія. Це вже великий подвиг. Я взагалі не вірила, що він колись одружується. Дівок міняв одну за одною, а потім його на тобі заклинило. Нікого бачити не хотів. Я ж знайшла таку гарну наречену. Дівчину з пристойної та шановної родини. Але він ні чути, ні бачити нікого іншого не хотів. Уперся як баран і…

– Досить, – обірвала її імпульсивний потік і підвелася. – Ідіть, Ділара. Я не збираюся обговорювати своє особисте життя з вами, а подробиці минулого мого чоловіка мене зовсім не цікавлять. Нічого про нього не хочу знати.

– Яка ж ти стерво!

Вона явно не збиралася йти.

Викликати охорону? Так було б простіше, але… як це виглядатиме? Все ж таки Ділара мати Романа, а він господар готелю. Потрібно вирішити конфлікт так, щоб уникнути неприємної сцени.

Напевно, Стелла раділа, бо чудово розуміла: мені буде важко впоратися з Діларою. Який із мене керуючий готелем, якщо не можу вирішити конфлікт? Попереду будуть нові випробування. У цьому я була певна.

Наш готель найвищого рівня. Тут зупиняються заможні люди, а поводитися вони можуть дуже по-різному. Важливо зберігати холоднокровність у будь-якій ситуації.

– Чого ви домагаєтесь? – сухо спитала я. – Між мною та Романом немає і не може бути жодних стосунків.

– Ну звичайно! А то я не бачу, як у нього очі горять, коли про тебе мова заходить. Та йому слова проти тебе не скажи. Не розумію, чим ти його пройняла настільки сильно. Чим взагалі така, як ти, може чоловіка привабити?

– Це все ваші власні фантазії, Ділара. Ми маємо виключно ділові стосунки. Якщо вам нічого сказати по суті питання, то прошу вас піти і не влаштовувати сцен. Повірте, у мене вистачає роботи.

– Та яка це робота? – Розреготалася Ділара. - Вирядилася ти, дивлюся. Коли з Еміном була, то так не вбиралася і не фарбувалася. Он як губи намалювала!

Я не збиралася сперечатися з нею та доводити, що сьогодні навіть не користувалася помадою. Косметику взагалі ледве нанесла на обличчя.

– Ваша істерика насамперед шкодить бізнесу вашого сина, – спокійно заявила я і взяла зі столу одну з папок. – Можете вважати, що на роль керуючого готелем я не підходжу. Але щоденні звіти вивчити я ще у змозі. Хоч готель тільки-но відкрився, справи йдуть не найкращим чином. Висока конкуренція. Як ви гадаєте, Роман буде радий, що його мати закотила істерику та роздратувала гостей, які тут просто відпочувають?

– Ти мені погрожуєш? – Зашипіла Ділара.

– Я констатую факт, – знизала плечима і кивнула вбік. – Ви ж знаєте, що тут встановлені камери? Роман сам вивчить записи та зробить висновки.

– Камери? – Вона змінилася в обличчі.

Озирнулася на всі боки, ніби намагалася знайти підтвердження моїх слів.

– Стелла нічого такого…

Ділара замовкла, розуміючи, що знову бовкнула зайве.

А я тільки вкотре переконалася у своїх власних підозрах. Жінки змовилися.

– Знаєш, ти маєш рацію, – несподівано солодким тоном продовжила Ділара і широко посміхнулася, ніби не кричала на мене і не поливала брудом. – Справді, що це я так рознервувалась? Якщо посудити, то з вас із моїм синочком вийшла б гарна пара. Ви б добре виглядали разом, Наталочка.

Треба ж таке побачити. Яка різка зміна настрою!

Ділара швидко кинулась до дверей.

Жодних камер у моєму кабінеті немає. Але звідки їй знати про це?

Я повернулася до роботи. Зосередитись виявилося важко. Зрозуміло, характер у Ділари запальний, важкий. Тільки з чого вона взяла, ніби Роман має до мене чоловічий інтерес? Не на порожньому ж місці розлютилася?

Гаразд, варто зайнятися справами.

Я відкрила черговий файл, пробігла поглядом, але шлунок звело, а нудота підкотила до горла.

Знову. Скільки можна?

Добре, що туалет знаходився неподалік від мого кабінету. Я ледве встигла проскочити туди і зразу ж зігнулася навпіл.

Ні, мені безперечно потрібно здати аналізи знову.

Я вийшла і вмилася. Повернулася, щоб узяти серветку та витерти руки, але застигла. У готелі було встановлено стенди з різними предметами гігієни. Тут було все. Від прокладок та тампонів до пробників зубної пасти. Тести на вагітність також.

Я захопила один із них. Швидко поклала до кишені піджака.

Звісно, це не найнадійніший варіант для визначення вагітності. Такі тести теж можуть обдурити. Але у моєму положенні вибирати не доводиться.

Напади нудоти не проходили. Вічно списувати їх на стрес не можна. Раніше зі мною нічого подібного не відбувалося.

Я повернулася до кабінету, де саме дзвонив мій телефон.

– Привіт, Наташо, вибач, що турбую, – почувся в динаміці голос Іри.

– Все нормально, у мене якраз невелика перерва.

– Я хотіла уточнити. Нічого не змінилося?

– Ні звичайно. Приїжджайте. Дуже на вас чекаю.

– Мої трійнята дуже активні, – вдихнула Іра. – Іноді їх важко заспокоїти.

– Нічого страшного.

Мені піде на користь досвід спілкування з дітьми.

Хоча Роман може бути не у захваті. Але він сам запропонував таку ідею. Три маленькі дитини не будуть спокійно сидіти на одному місці.

– Тоді побачимось, – пробурмотіла Іра.

Ми попрощалися, і я побачила повідомлення від Романа.

“Потрібно терміново поїхати. Вибач. Я вже на шляху до аеропорту. Адвокат приїде о сьомій вечора. Якщо виникнуть труднощі, одразу мене набирай. Бажаю вам із подругою чудово провести час.”

Тривожне передчуття охопило мене. Без причини. Здавалося б, що могло статися?