=26=

– Погані новини, – зітхнув Роман, коли ми вранці зустрілися на кухні.

– Що трапилося? – Затамувавши подих, запитала я.

У голові тут же промайнули думки про Еміна. Від нього можна очікувати будь-якої підлості. Аж раптом він уже зумів нашкодити Роману? Почав атаку на його бізнес? Про мого чоловіка давно ходила така слава, що він безжально розправляється з конкурентами, а Романа він тепер явно вважав за конкурента.

– Ремонт у твоїй квартирі затягнеться, – він похитав головою. – Я обіцяв тобі впоратися якнайшвидше, але з доставкою меблів зараз проблема. Ще й труби треба міняти по всьому стояку.

– Якщо потрібні гроші, то…

– Наталка, припини, – одразу обірвав він. – Ну які ще гроші? Забудь. Ти ображаєш мене, коли починаєш піднімати такі теми.

– Я все одно хотіла б повернути тобі все, що ти витратив. Наприклад, можу частинами віддавати зі своєї зарплати.

– Навіть чути не хочу. Ти давай, сідай за стіл, поки сніданок не охолонув.

Роман знову приготував для нас їжу. Все виглядало дуже апетитно, а запах був ще кращим.

– Не знала, що ти вмієш готувати млинці.

– Ти багато про мене не знаєш, Наталка, – він усміхнувся і знову ніби ненароком накрив мою долоню своєю. – Але сподіваюся, я отримаю шанс це виправити.

Ситуація ставала дедалі небезпечнішою.

– Рома, – пробурмотіла я і обережно звільнила свою долоню з його пальців. – Мені б одразу хотілося прояснити.

– Що таке?

– Я не готова до нових стосунків.

– Наталя, – його усмішка стала ширшою. – Я ні на що подібне не натякаю. Ми друзі. Це зрозуміло. Звичайно, така жінка як ти легко привертає увагу чоловіків. Але я все добре розумію. Ти про нашу родину не найкращої думки. Моя мати часто верзе всяку маячню. Батько сильно піддається її впливу. А Емін… я відчуваю, що після того, що сталося, ти не хочеш мати жодного відношення до нашої родини. Впевнений, тебе пересмикує від однієї лише згадки прізвища «Байсарови».

Я видихнула з полегшенням. Добре, що Роман тверезо оцінює ситуацію та все розуміє.

Це змушує радіти.

– Я хочу підтримати тебе у будь-якому разі. По-дружньому. Ти ж не заперечуєш?

– Дякую, Роман.

– Я побоювався, що тобі не сподобаються новини про квартиру. Якраз такої реакції чекав. Не хочу, щоб ти вирішила, ніби я спеціально затягую ремонт, шукаю привід затримати тебе тут.

– Мені ніяково тут жити, – зізналася я. – Але квартира у будь-якому разі скоро буде готова. Ти попереджав, що це може тривати кілька тижнів. Якщо швидко не виходить, то… Знаєш, я можу поїхати до своєї подруги, вона пропонувала.

– Ти краще запроси її до нас. Я свою обіцянку не забув. Нехай дітей бере. Усім місця вистачить.

– А ти…

– А я скоро їду у відрядження. Не бійся, на час моєї відсутності буде охорона. Я дуже добре знаю свого кузена. Він, напевно, не залишить спроби повернути тебе.

Емін і справді не відмовиться від своїх витівок настільки швидко і легко.

Новина про від'їзд Романа засмутила мене набагато сильніше, ніж його повідомлення про ремонт, який досі триває в моїй квартирі.

– Коли ти їдеш?

– Завтра чи післязавтра. Чекаю на дзвінок. Надвечір знатиму точно. Але ти не хвилюйся, мене не буде лише кілька днів. Охорона у курсі. І, до речі, новий адвокат заїде прямо сюди після роботи. Тут із ним і поспілкуємося.

– Дякую, Рома. Я дуже вдячна тобі за все, що ти робиш.

– Ти краще спробуй сніданок, – він посунув до мене чашку чаю. – І посміхайся частіше. У тебе дуже гарна посмішка, Наталко.

І знову його погляд. Було важко повірити, що Роман справді налаштований виключно на дружнє спілкування.

Але зараз варто було зосередитись на роботі, чим я й зайнялася.

Не варто розраховувати, що мене відразу запросять працювати в один із найкращих готелів Дубая. І взагалі, сьогодні ідея туди вирушити не здавалася мені такою вже гарною. Одразу згадалися сюжети кримінальної хроніки про те, як дівчата їдуть до спекотних країн на роботу, а в результаті потрапляють у рабство. Їх також заманюють у готелі, на круїзні лайнери. Може це якраз така реклама? Інакше чому їм навіть не знадобилося моє резюме?

Новий робочий день видався напруженим. Розмірковувати про щось часу не залишилося. Я лише встигла надіслати кілька повідомлень шкільній подрузі.

Іра здивувалася, коли я запросила її у гості з дітьми, але обіцяла приїхати. Охоронців Роман уже попередив щодо відвідувачів.

Він і справді не заперечував. Сам усе запропонував.

А я відчувала змішані почуття. З одного боку, незручно приводити в чужу квартиру своїх знайомих. З іншого – мені не хотілося знову залишатися наодинці з Романом. Він міг говорити багато гарних речей, але я відчувала від нього чоловічий інтерес. І це мені зовсім не подобалось.

– До вас відвідувач, – доповіла Стелла.

Жінка сяяла від радості, що здавалося дуже незвичним.

– Який відвідувач? – запитала я.

Невже Емін? Ох тільки не він…

– Мабуть, з особистого питання, – блондинка посміхнулася з тріумфальним виглядом і хижо примружилася. – От би справедливість нарешті перемогла.

За кілька секунд мої очі розкрилися від шоку.

Ось кого вже я точно побачити не чекала.

– Що? Задоволена, клята стерва? – Злобно прошипіла Ділара і зачинила двері. – Одного Байсарова захопила в свої пазурі, а тепер на другого переключилася? Як тобі не соромно. Ти морочиш голову мого синочка. Нічого святого, так? Вертихвостка! З Еміном його посварила! Встала між найкращими друзями. І радієш цьому? Тобі це подобається? Скільки будеш чоловікам мізки дурити?