=22=

– Жодного розлучення не буде, – жорстко промовив Емін.

– Подивимося, - коротко кинула я і зайшла в ліфт.

Але швидко втекти не вдалося. Тільки не цього разу. Чоловік ступив у кабіну слідом за мною. І хоч я вже встигла натиснути кнопку першого поверху, це йому не завадило. Він стукнув кулаком по панелі, від чого заблокувався ліфт. Просто застиг на місці. Прямо поміж поверхами.

Як Еміну вдалося провернути такий трюк? Особлива комбінація кнопок?

Цього я не зрозуміла. Але не важливо. Головне – вибратися з пастки.

– Випусти мене звідси, – промовила я. – Зараз же!

Чоловік мовчки рушив уперед, змусив відступити і впертись у гладку сталеву поверхню ліфта. Він зупинився переді мною. Чорні очі блиснули загрозливим блиском, а масивні долоні приземлилися по обидва боки від моєї голови.

– Ти не чув, що я сказала? – голос зрадливо зірвався. – Еміне, я не вагітна. Ми можемо розлучитися і…

– Думаєш, я вибрав тебе за дружину заради дитини? – похмуро обірвав він.

– Зараз я вже ні про що не хочу думати, – пробурмотіла, відчуваючи, як мене затоплює гіркота. – Між нами все скінчено.

– Вирішила якнайшвидше отримати розлучення? – криво посміхнувся він. – А потім що? Побіжиш до цього виродка?

– Моє майбутнє тебе ніяк не стосується.

– Впевнена?

– Так!

– Думаєш, я дозволю тобі й далі наставляти мені роги?

Ще кілька хвилин тому мені здавалося, що сильніше злитися не можна. Але тепер кожна нова фраза Еміна дратувала мене дедалі більше. Жодної межі не було.

– Ти явно щось переплутав, – процідила крізь зуби. – Забув, як весело проводив час із моєю подругою?

– Вона ніхто.

– “Гарно” ти кажеш про свою вагітну коханку, – нервово смикнула плечем і відчула, як підкотилася до горла нудота, ще гостріша, ніж раніше. – Але мене ваші стосунки не хвилюють.

– Так і має бути, – спокійно підсумував Емін. – Ти була моєю дружиною і залишишся нею. Ніякий інший чоловік ніколи тебе не торкнеться.

У цей момент я сильно пошкодувала, що мене справді ніякий інший чоловік не торкався. Так, справді. Шкода, що між мною та Романом нічого немає.

Я взагалі погано уявляла, як зможу завести якісь нові стосунки. Всі ці роки я настільки кохала Еміна, що на решту чоловіків навіть не дивилася. Для мене існував лише він один.

Наївна ідіотка. Тільки випадковість допомогла дізнатися правду. Інакше я могла б ще п'ять років жити і нічого не підозрювати.

– Яке ж ти чудовисько, – прошепотіла я.

Дихати стало тяжко. Шлунок стиснувся.

– Досить, Наталя, – хрипко промовив він, майже торкнувся моїх губ. – Я ніколи не дам тобі розлучення. Немає сенсу це обговорювати.

– Цікаво, – скривилася і постаралася відсунутись подалі від нього. – А як ти збираєшся мені завадити?

– Спробуй – і дізнаєшся, – у його очах спалахнули небезпечні іскри.

Мабуть, пропозицію Романа про допомогу треба ухвалити. Нині будь-які зв'язки знадобляться. Хоч у суді, хоч серед адвокатів.

– Навіщо вся ця вистава, Емін? Навіщо розігрувати шлюб, якого немає?

– Ти моя, Наталя, – припечатав він. – Моя до кінця днів.

– Аврорі ти теж такі пристрасні зізнання робив? – Усміхнулася. – Чи вибрав щось пооригінальніше?

– Забудь про неї.

– Ти справді вважаєш, що це можна забути?

– Ти її більше ніколи не побачиш.

– Невже? І що ти збирався робити? Замкнеш її в чотирьох стінах, поки вона не народить? Потім відбереш дитину? – мені ставало дедалі важче дихати від бурі емоцій усередині. – Нічого не вийде, Еміне. Дитині потрібна мати. Не можна позбавляти малюка материнського піклування. Не розумію, як раніше не помічала твою справжню суть, як упускала з поля зору всю цю цинічність. Ти сприймаєш людей довкола як маріонеток. Граєш в свої збочені ігри.

– Ми надто багато говоримо, – обірвав мене Емін.

Він нахилився і потягся вперед. Прямо до моїх губ. Чоловік явно збирався мене поцілувати.

Тут мій шлунок все ж таки не витримав.

Нудота і так накотила на мене раніше. Від стресу, від хвилювання, загального роздратування. Але тепер, коли я спробувала вирватися, а Емін тільки міцніше стиснув мої плечі, не дозволяючи відсунутись навіть на міліметр, відчуття швидко досягли критичної точки.

Варто лише уявити, що за мить чоловік поцілує мене. Притулиться губами до моїх губ. Доторкнеться також як торкався до Аврори зовсім недавно.

Огида заповнила кожну клітку. А далі я вже просто не могла контролювати себе. Вміст мого шлунка опинився прямо на білосніжній сорочці Еміна.

Це змусило його мене відпустити.

А я притиснула долоню до губ.

Стоп. Звідки долинає цей звук? Ліфт знову поїхав. Блокування знялося саме собою, адже чоловік не доторкнувся до панелі.

Стулки роз'їхалися, і я поспішила вибратися назовні.

Далі мені просто пощастило. Внизу виявилося дуже багато людей, тому Емін хоч і погнався за мною, знову втратив з уваги.

Я ковзнула у жіночий туалет. Там вмилася і привела себе до ладу. Виходити не поспішала. Чекала час і обережно вибралася.

На парковці одразу побачила свою машину. Забралася до затишного салону і нарешті перевела подих.

А це що таке?

Повернулась і одразу помітила конверт на сусідньому сидінні. Відкрила його та дістала листок.

“Наталка, якщо ти звільнишся до полудня, то я чекатиму тебе в готелі, щоб ввести в курс справи. Можемо почати в інший день. Але думаю, що раніше ти розберешся зі своїми новими обов'язками, то краще”.

Роман не забув про свою пропозицію.

Мені зараз дуже потрібна ця робота. Значить, треба їхати. Звичайно, хотілося б знайти вакансію, яка ніяк не буде пов'язана з Байсаровими, але поки що вибирати не доводиться.