=1=

– Куди ти вічно поспішаєш? – у голосі Аврори пролунали ноти роздратування.– І так весь час на кухні пропадаєш. Ти не бачиш, як себе запустила?

– Що? – Мимоволі спохмурніла я.

– От скажи, коли ти востаннє робила манікюр?

Подруга так пильно подивилася на мої долоні, що я ледве стрималася, аби не відвести руки геть.

– А що не так? – Знизала плечима. – Нормальні у мене нігті.

– Чоловікам інше подобається, – посміхнулася Аврора і виразно постукала своїми яскраво-червоними нігтями по столу. – Вони люблять доглянутих дівчат. Ти по салонах краси ходиш?

– Іноді.

– По святам? – хмикнула.

Я навіть не знайшла відповіді.

– Ох, Наталко, тобі б хоч раз заглянути до кабінету косметолога. Зовнішність – це наша головна та найважливіша інвестиція. Коли Емін одружився з тобою, тобі скільки років було? Двадцять? Юна та свіжа. Але час спливає. Це чоловікам нормально. Вони і пузо можуть відростити, і облисіти. А у нас ситуація інша. За собою слідкувати треба. Ін'єкції робити. Інакше й помітити не встигнеш, як обличчя в декольті сповзе.

– Слухай, мені лише двадцять п'ять, і я не розумію, чому ти взагалі…

– Наталко, я тобі добра бажаю. Невже не чуєш? Ти загнала себе. Ти ж від тіґї клятої плити не відходиш. Будинок ваш обставляєш. Може, хоч поїдеш кудись? Відпочинеш?

– Емін працює.

– Так я не про Еміна, – похмуріла. – Про тебе. Ай, гаразд, як хочеш. Хоча на твоєму місці я б зовнішність покращила. Можна з брів почати та губи підкачати. А втім, тобі хоч би манікюр зробити для початку, вже добре.

Дивна розмова. Що це на мою подругу найшло?

– Знаєш, мені і справді час, – залишила свою частину грошей за рахунок у кав'ярні і піднялася.

– Та куди ти?

– До медичного центру, – підібгала губи. – До лікаря.

– Ясно, – скривилася Аврора. – Знову якесь лікування шукаєш? От якби ти зайнялася собою, розслабилася, то й залетіла б за раз. Так у нормальних баб і буває.

Від її слів усередині подряпнуло, але я просто скоріше попрощалася і попрямувала до своєї машини.

Ми з дитинства дружили. Завжди допомагали одна одній, але останнім часом Аврора поводилася інакше.

Спершу здавалося, я себе просто накручувала. Спілкування у мене справді мало. Після весілля моя реальність зосередилася довкола чоловіка. Хотілося створити затишне сімейне гніздечко. Я повністю зайнялася будинком, новим інтер'єром.

Емін не хотів, щоб я працювала. Не бачив сенсу.

Так сталося, що Аврора зайняла моє місце у компанії. Почала будувати кар'єру. Від помічника у рекламному відділі дійшла до начальника. Крок за кроком. Я дуже пишалася своєю подругою.

Вони з моїм чоловіком разом працювали.

Емін глава компанії.

П'ять років тому ми одружилися, і я досі вважала себе найщасливішою жінкою у світі.

Лише одна проблема — у нас не було дітей.

Лікарі не знаходили жодної причини. Ми обидва здали всі аналізи. Здоров'я здавалося ідеальним. Сумісність була. Але з дітьми нічого не виходило.

Навіть лікування призначати не можна. Немає показань. Хіба що вітаміни приймати.

Я приїхала до лікарні і попрямувала до лікаря. Довелося трохи зачекати. І думки про розмову з Авророю знову накрили мене.

Чому подруга так поводилася? Явно намагалася зачепити. Вколоти.

Я не знаходила причини. Напевно, нас просто поділило життя. Занадто різними стали погляди, інтереси.

Аврора знаходила щастя у роботі. А я у сім'ї. Ми просто різні.

– Пані Байсарова, – посміхнулася медсестра. – Проходьте, ваші аналізи якраз доставили нам.

Вийшовши від лікаря, я забула і про Аврору, і про всі свої переживання.

На крилах щастя летіла додому.

Скоріше б побачити Еміна.

Приготувала гарну вечерю. Запалила свічки. Чоловік часто затримувався, але сьогодні його запізнення побило всі рекорди.

Мій телефон завібрував.

"Буду вранці" – прочитала коротке повідомлення.

Знову якась важлива нарада.

Він постійно працює. Зовсім себе не береже.

Ну нічого.

Спочатку я засмутилася, а потім вирішила, що так навіть краще. Зроблю йому сюрприз. Приїду прямо на роботу і все розповім.

///

– Коли ти скажеш їй, що я вагітна? – пролунав голос моєї подруги.

Мабуть, я помилилась дверима. Хоча дивно, охоронець сказав, мій чоловік зараз на цьому поверсі. У цьому кабінеті.

Навіть не встигла здивуватися, що Аврора таке комусь каже. Думала лише про Еміна, про новини, які йому скажу.

Повернулася, щоб піти, але тут…

– На тобі надто багато одягу, – відповів мій чоловік.

Я завмерла від шоку.

– Це не проблема, – дзвінкий сміх і шорох одягу. – Розумію, ти сумував. Мій гарячий чоловік. Але зараз нам не можна робити все те, що тобі так подобається. Палка пристрасть зашкодить дитині.

– На коліна, – хрипкий голос б'є по моїх нервах.

Як же так? За що?! Найкраща подруга та коханий чоловік. Сьогодні я збиралася порадувати його тим, що нарешті змогла завагітніти.

...

Шановні читачі, прошу підтримати історію лайками та коментарями. Мені дуже важливо та приємно отримувати від вас зворотний зв'язок!