Глава 2. Вдале викрадення

Із самого дитинства Заур знав, що володіє винятковим даром. Адже яка користь із вміння запалювати вогонь чи пересувати поглядом предмети? Значно вигідніше уміти підкорювати свідомість інших людей, змусити робити те, що потрібно.

І от тепер на його завданні принцеса Амірах, немов покірна вівця, не вагаючись полізла за ним у той підземний хід.

А коли опинилися за декілька хвилин вже у крамниці тканин, то швидко перевірив хазяїна. Той затуманеним поглядом подивився на свого таємничого помічника, навряд чи щось пригадає згодом.

- Ти не бачив мене та дівчину у своїй крамниці. Ти не знаєш, звідки узявся той лаз у твоїй підсобці.

Тепер принцеса. Найважчим у його роботі було те, що неможливо передбачити, як довго триматиметься навіювання. Але, певно, принцеса була слабкою, бо стояла стовпом посеред кімнатки й не отямилася ще.

- Роздягайся, - сказав рішуче, дивлячись їй в очі.

І принцеса легкими порухами руки зняла з себе свою невагому шовкову сукню, подекуди забруднену різнобарвним піском.

Ковзнув випадковим поглядом по оголеному тілу, дістаючи зі сховку свої речі й новий одяг для принцеси. Ідеальне тіло мала Амірах. Не зовсім худа, як тріска, трохи в тілі, але ж якими звабливими були ті плавні форми, стрункі ніжки, пишні груди. Промайнуло блискавкою бажання доторкнутися до тієї смаглявої, осяйної, мов вечірні зорі, шкіри. Але будь-які свої прагнення вмів підкорювати розуму піщаний скорпіон, бо керувався передусім принципом трьох «П».

Побратимство. Правила. Професіоналізм.

Що таке чоловіче бажання? Нічого, окрім фізіологічної особливості будови людського тіла. Інша справа, коли всі свої почуття та зайві, непотрібні думки ти підкорюєш розуму. Дієш лише в межах правил, що втовкмачувалися з раннього дитинства. Можна примусити тіло жити за цими правилами. Майже не спати, коли потрібно. Загасити почуття голоду, якщо на завданні немає можливості знайти їжу. Тіло здатне приймати будь-які надлюдські навантаження й виклики, якщо не підкорюватися емоціям, а лише тверезому, холодному розуму. Досконале, рельєфне тіло Заура з об’ємними м’язами було тому підтвердженням. Лису голову свою завжди ретельно голив, бо одна морока зайва з тим волоссям. Вольове підборіддя, різкі риси обличчя. Здавалося, що цей  чоловік був вирізьблений із найміцнішого каменю.

Тож швидко втамувавши сталевою волею чоловічу хіть, яка навіть не встигла й розпалитися, Заур спритно сам одягнув принцесу в інший багатий одяг.

Адже за легендою він - купець, який подорожує зі своєю спотвореною дружиною. Закутав вродливе личко у непрозорий нікаб і знову поглянув у ті глибокі, неймовірно прекрасні очі:

- Тебе звуть Амі, я - твій чоловік Заур. Ідеш за мною добровільно, не пручаєшся.

І виходили вже із крамниці як багатий купець та його дружина. Поглянув скоса на сусідню будівлю. Але недолуга варта ще не виявила зникнення принцеси. Стояли непорушно, байдуже споглядаючи розвеселений натовп.

А в цьому натовпі непомітно зникав вправний викрадач зі своєю жертвою. Швидко дісталися заплутаними, вузькими вуличками до центральних воріт. А там і караван вже збирався вирушати. Головне було встигнути виїхати до того, як почнеться хаос.

Підійшли удвох до жилястого, невисокого чоловіка з неприємним,  пошматованим безжальними вітрами обличчям.

- Чого ти так довго, чоловіче? Вже втратили купу часу.

- Вибач, шановний! Моя Амі так хотіла подивитися на свято Райдужної Піщаниці. Не зміг їй в цьому відмовити.

- Збираймося, вирушаємо нарешті, - гукнув до своїх людей.

Але ж і Заурові спокою не дав.

- А чому вона в тебе закутана в нікаб, мов якась злочинниця.

- Подивись сам, шановний, на мою Амі, щоб не виникало зайвих питань і у твоїх людей та в охоронців.

А відкриваючи лице принцеси Амірах, невідривно дивився в очі власника каравану.

- Ти бачиш пошрамоване лице вродливої дівчини, яку ніколи раніше не зустрічав.

- Ого, хто ж це так познущався з твоєї дружини, - вражено вигукнув неделікатний торговець.

- Батько її був жорстоким чоловіком. У дитинстві скалічив мою квіточку, відшмагав по обличчю різкою. Тепер ти розумієш, чому нам необхідний такий особливий спосіб пересування на верблюді?

- Так, звісно, я підготував все, як ти просив.

І махнув рукою на прилаштований  на верблюді тент, доволі значних розмірів.

Заур вправно посадив усередину того прилаштування свою несправжню дружину. І сам вмостився навпроти.

А власник каравану з полегшенням дав наказ вирушати.

І в той час, як в ювелірній крамниці охоронці витрушували душу ювеліра й перевертали сусідні будівлі догори дриґом, то через центральні ворота проходив торговельний караван, який не викликав ніяких підозр у міської варти.

Заур заплющив очі, відпускаючи тривогу й сповільнюючи скажений ритм серця. А коли за хвилину вже врівноважено й абсолютно спокійно поглянув на свою невільну супутницю, то зустрівся очима з цілком осмисленим і зовсім не відстороненим, розгніваним поглядом принцеси.