13. Гра в пляшечку

Слава

Мені було дуже сумно, що Соля ніяк не хотіла відпускати його. Я бачив, що вона цього не хоче і від цього ставало боляче… 

— Це було б правильне рішення, — врешті-решт сказав я. — Якщо ти любиш його, то хіба ти не маєш хотіти йому кращого? Та й ти сама з ним тільки мучишся. 

 — Так, — вона зітхнула. — Тепер я розумію, що дуже помилилася… Але ще не пізно скасувати це весілля…

Але якщо Соля зараз кине Рому, то я, певно, залишусь без акцій… А Ніка прибіжить до Роми за першим же викликом. 

— Ти завжди була доброю, — відповів я. — Мені шкода, що Рома тебе не цінує. Але через цю вагітність він ніколи не покине тебе, якщо ти будеш правильно поводитись…

Мені треба було потягнути час. Зробити так, щоб Рома залишився без Ніки і тільки тоді забрати в нього Солю.

 — А як мені поводитись? — запитала Соля розгублено. — Мовчати і вдавати, що все мене влаштовує? 

— Зроби вигляд, що тобі стало погано. Прикинся нещасною, хай подумає, що це через нього. Тоді він буде почуватись винним і буде робити те, що ти захочеш. Може, налякай його абортом, думаю, проти нього це теж спрацює. Або загроза викидня, щось таке, з дитиною, — сказав я. 

 — Я не хочу шантажувати його абортом, цього точно не робитиму, — вона похитала головою. — Мені потрібна ця дитина. Але я не знаю… Ніка сказала, що чим холоднішою я буду з Ромою, тим більше він буде прив’язуватися до мене… Як ти думаєш, це працює? Бо я щось сумніваюся…

— Ну, будь холоднішою, це теж потрібно, — погодився я, бо не хотів, щоб вони зближувались. — Але окрім цього покажи, що тобі погано і що це загрожує вагітності. Він одразу почне поводитись інакше, ось побачиш.

 — Дякую, — вона раптом сіла трохи ближче і обняла мене. — Ти дуже мені допоміг, я наче з психологом поговорила, все одразу стало на свої місця… Ви з Нікою так мене виручили своїми порадами, дуже рада, що ви в мене є… Бо я сама не можу прийняти рішення, емоції заважають…

— Я завжди буду поруч з тобою, — я обійняв її у відповідь і пригорнув до себе. 

Серце билось дуже часто, відчував себе підлітком, який краде обійми у дівчини. Вона думає, що я її друг, а я… 

— Пам’ятаєш, як ми ще ходили в школу, і колись грали в “пляшечку”? — запитала вона усміхнувшись.  — Коли тобі випало поцілувати мене, а ти засоромився, і не поцілував? 

— Дурень я був соромʼязливий, це точно, — відповів я. — Якби мені випало подібне трохи пізніше, я б вчинив інакше. 

— Може б, тоді усе склалося по-іншому, — сказала Соля, дивлячись мені в вічі. — Я б не закохалась у Рому… Але тепер уже пізно, бо ти одружений, і я без п’яти хвилин заміжня, ще й  вагітна… Але  цікаво уявити, що десь в іншій, паралельній реальності, ми могли б бути разом. Я думаю, у нас була б хороша сім’я…

— Хочеш, можемо зіграти, — несподівано сказав я. — В пляшечку. Зараз. 

— Справді? — вона усміхнулася. — Ти хочеш? 

— Дуже, у тебе є пляшка? — запитав я.

Подумав, що якщо зараз все вийде, то всі проблеми можуть вирішитись. Я навіть був готовий відмовитись від ідеї забрати акції Роми. Тільки б Соля була зі мною і все ж зробила той клятий аборт…

— Зараз принесу, — вона встала і підійшла до шафки, а за хвилину повернулася з порожньою пляшкою.  — Ніколи не грала в пляшечку тільки удвох…

— Я теж, — зізнався я, беручи пляшечку до рук. — Перший раунд, хай буде просто поцілунок, без засосів чи чогось подібного, правильно? 

 — Так,  — сказала вона. — А то Рома розізлиться…

— Тоді я кручу, — я усміхнувся і поклав пляшечку між нами на столі, а потім покрутив її. Вона вказувала кудись між мною і Солею. — Що ж, якщо йти за годинниковою стрілкою,  випадаєш ти, —  я встав з-за столу, підійшов до неї і легенько чмокнув її в губи, дивлячись при цьому Солі прямо в очі.

 Соля усміхнулася, було видно, що їй подобається ця гра. Хоча хтозна, може і вона просто хотіла так помститися Ромі чи відволіктися від думок про нього? 

— Тепер поцілунок в губи, але сидячи на руках у партнера, — сказав я, простягаючи їй пляшечку. — Крути.

Вона трохи зашарілась, але нічого не кажучи, крутнула пляшку, і та вказала прямо на мене. 

Я розвів руки в запрошувальному жесті:

— Іди сюди…

Соля підійшла і обережно сіла мені на коліна. 

Мені не вірилось, що план Ніки дійсно працював, я не очікував подібного. Серце забилось дуже швидко, я обійняв її за талію, а потім прикрив очі і торкнувся губами її губ.

Я так давно хотів цього, намагався вкласти в цей поцілунок все, що я відчував до неї, але Соля раптом вивільнилася з моїх обіймів і встала на ноги. 

— Вибач, — тихо сказала вона. — Це неправильно, ми не маємо цього робити…

— Чому… — я дивився їй в очі. — Він не любить тебе…

— Це непорядно стосовно Ніки і Роми, — сказала вона. — Якби вони зараз були тут і все бачили, то, може, це й було б весело, а так виходить, ми обманюємо їх…

Я подумав, що вони б зраділи, якби зараз можна було це вирішити… Тільки Соля не знає зовсім нічого, всі інші в курсі цього багатокутника і всіх його кутів.