12. Спроби переконання

 Слава

Ніка все ж зробила це… І Рома покинув Солю по першому ж її виклику. 

— Тобі погано, бо ти маєш надії на майбутнє з Ромою, — я зітхнув. — Але Рома не створений для серйозних стосунків. Тим паче, ти сама бачиш, що він тебе не кохає… Чи потрібен тобі цей шлюб, Солю? Це буде фіктивний шлюб, ти сама це бачиш.

— Мені не виходити за нього заміж? — запитала вона, розгублено дивлячись на мене. 

— Строк вагітності ще дуже малий, якщо судити з того дня, коли ви… — я запнувся. — Може, тобі варто зробити аборт? Не псуй своє життя, ти ще дуже молода… 

— Але Рома не дасть мені зробити аборт, — пробурмлтіла Соля. 

— Що значить не дасть? Такий вибір лишається за жінкою. Піди і зроби. Я можу піти з тобою, підтримати тебе, — запевнив її я.

— Я говорила з ним, що можу перервати вагітність, але він сказав, що це і його дитина теж, і що вона ні в чому не винна…

— Мало що він сказав, таке право завжди за жінкою, — не здавався я. — Це ще навіть не дитина… 

— Але раптом у нас ще все налагодиться, — Соля теж вирішила не здаватись. — Коли він побачить дитину, то зрозуміє, що помилявся, що йому не потрібна та, інша, жінка…

— Ти не закохаєш його в себе дитиною, хіба ти це не розумієш? — я зітхнув. — Закохуються в людину… 

 — Так, мабуть, ти правий, — вона зітхнула. — Мабуть, я отримала закономірну розплату за все, що накоїла… Але я хочу народити цю дитину. Навіть якщо вона й не посприяє нашим стосункам з Ромою, я хочу, щоб у мене завжди була частинка його. І тоді хоч хтось у цьому світі мене буде любити, — з її очей потекли сльози. 

— Я допоможу, з усім, — рішуче сказав я, беручи її за руку. — Не губи своє життя, прошу… Ти ще народиш дитину. Від того, хто буде тебе кохати. Рома не гідний такого.

— Мене ніхто ніколи не покохає, — сказала вона, промокуючи очі серветкою. — Я не така красива і сексуальна, як Ніка. Так і проживу все життя сама, то хай у мене хоча б буде дитина від коханого чоловіка… 

— Для мене ти набагато красивіша за Ніку, вона фальшива, — я зазирнув їй в очі.

Соля здивовано поглянула на мене.

— Я думала, ти кохаєш її… Ви ж тільки що одружилися…

— Ти сама знаєш, що для шлюбу бувають різні причини, — я зітхнув. — І в нашому випадку це було не кохання. 

— Ніка теж вагітна? — запитала Соля. 

— Ні, — я похитав головою. — Я не можу сказати тобі справжню причину. Міг би сказати неправду, але обманювати саме тебе я не хочу.

— Добре, я не буду наполягати, — сказала вона. — Взагалі, давай домовимося, я не буду розпитувати про ваші стосунки з Нікою, а ти не будеш вмовляти мене зробити аборт. Я вирішила, що залишу цю дитину. 

— Ти надто добра, Солю, — я все ще тримав її за руку. — Рома не заслуговує на тебе і твоє кохання. 

— Ти просто хочеш втішити мене, — вона зітхнула. — Ти завжди був співчутливим і старався всіх помирити, ще з дитинства… Шкода, що Рома не такий за вдачею, як ти…

— Чому ти так тримаєшся за нього, якщо знаєш, який він? — я зазирнув їй в очі.

— Я не знаю, — вона знизала плечима. — Це щось таке, що сильніше за здоровий глузд. Я хочу бути з ним, що б не трапилося, якби він не ігнорував мене…

— Але ти будеш нещаслива, хіба ти не бачиш? — я зітхнув. — Він не зміниться. Безглуздо сподіватись на це.

— Якийсь час я буду поруч із ним, отже, вже буду щасливою, — сказала вона. — А що буде потім, не хочу загадувати наперед…

— Ти зараз щаслива? Коли знаєш, що він пішов до іншої, що зараз займається з нею коханням? — я зазирнув їй в очі.

Соля здригнулася, немов від удару. 

— Навіщо ти це говориш мені? — запитала вона. — Хочеш, щоб мені стало ще гірше? 

— Хочу довести тобі, що ти не будеш щаслива поруч із ним, — я трохи стиснув її долоню в своїй. — Він буде тебе тільки мучити, а я дуже цього не хочу.

— Можливо, мені варто через це пройти, щоб це кохання минуло, — серйозно сказала Соля. — Якщо я розчаруюсь у Ромі, то цілком може бути, зможу почати нове життя… Але поки що я кохаю його занадто сильно, і не можу нічого з цим вдіяти…

— Але дитина — це не іграшка. Ти розчаруєшся в ньому, повір, однак буде вже пізно щось змінити, — я зітхнув. 

— Я буду любити цю дитину, — заперечила вона. — Хтозна, чи потім мені вдасться зустріти іншого чоловіка і завагітніти, я не дуже молода. То було б дурним вчинком позбавитися дитини, а потім у старості шкодувати про це…

— Ти хіба не завагітніла з першого ж разу?... Чому ти так впевнена, що надалі нічого не вийде? 

— Славо, ми ж домовились, що ти не будеш змушувати мене робити аборт, — вона забрала свою руку і дивилася на мене спідлоба. 

— Пробач, — одразу сказав я. — Я просто дуже переживаю за тебе, чесно. 

— Я знаю, — кивнула Соля. — І не ображаюся. Мені дуже важлива твоя підтримка. Хочеш, коли народиться дитина, я попрошу тебе стати її хрещеним батьком?