1. На перших шпальтах всіх таблоїдів

Слава

Коли я їхав у ліфті до Ніки, то вже встиг трохи охолонути. Хоча все одно не вірилось, що Рома міг так вчинити зі мною, з усіма… Знав же, що я давно закоханий в Солю, Рома все знає, завжди знав. І все одно таке витворив… Невже йому мало спідниць?

Ліфт зупинився і я вийшов з нього. Підійшов до квартири Ніки, смикнув ручку і двері одразу відчинились. Я зайшов усередину, де мене вже зустрічала Ніка:

— Заходь, — сказала вона, киваючи на двері, які вели до вітальні. — Поговоримо про всяке-різне…

— Сподіваюсь, ти не вирішила зробити якусь дурницю, Рома ще той козел, він того не вартий, — відповів я, знявши верхній одяг і перевзувшись в капці.

— Я навіть рада, що вчасно дізналася, який він козел, — пирхнула вона. — Замутити з моєю найкращою подругою, вже б якщо десь на стороні… А так я навіть не знаю, як це назвати…

— Ти пила? — я насупився і подивився на неї.

— Ну, випила один келих, давай і тобі наллю, — вона, не чекаючи моєї згоди, взяла зі столу пляшку і порожній келих, налила в нього вина і простягнула мені. 

— Ну, добре, — я кивнув і взяв келих. — То я тепер буду тобі замість подружки? 

— А що робити? — вона зітхнула. — Мені немає більше з ким порадитись. Ми завжди були нерозлучні вчотирьох, а тепер невідомо, як буде далі… Мабуть, ви троє так і продовжите спілкування, у вас же спільний бізнес із Ромою, і Соля у вас працює… А я буду як четверта зайва…

— Може, ти могла б вмовити її зробити аборт, вона зруйнує собі життя, якщо народить ту дитину, — я відпив вина. — Соля достатньо молода, ще народить.

— Ти кохаєш її, — зітхнула Ніка, дивлячись на мене. — І все ще сподіваєшся, що вона це зрозуміє і відповість взаємністю…

— Я чекав, коли ви двоє нарешті зізнаєтесь, що зустрічаєтесь, тоді в мене мав зʼявитись шанс, — відповів я. — А ви — двоє конспіраторів… Певно, так би й до пенсії нікому офіційно не сказали про стосунки. Вона б ніколи з ним не переспала, якби знала, що ви зустрічаєтесь.

— Не знаю, Рома розповів, що вона сама спокусила його на своєму дні народження, — Ніка налила собі ще вина.  — Я думаю, Соля далеко не така простушка, як тобі здається… Певно, у неї були плани щодо того, щоб одружити на собі свого шефа…

— Вона дуже добра, — я насупився. — Я її прекрасно знаю. Вона ніколи б не зробила подібного, якби знала… Вона не така людина. 

— У тебе всі добрі і хороші люди, — вона знизала плечима. 

— Ні, Рома і у мене — гад, — я усміхнувся. 

— А хочеш йому помститися? — Ніка раптом простягнула руку і торкнулася моєї долоні. 

— Спати з тобою йому на зло я не буду, — я зітхнув. — Сама потім ще пошкодуєш, протверезій спочатку.

 — Я цілком твереза, — сказала вона сердито. — Цих пари келихів недостатньо, щоб я сп’яніла, та й не хочу я напиватися, забагато честі для Роми. Я хочу тобі запропонувати свого роду ділову угоду… А спати з тобою я сама не хочу, ти не в моєму смаку, вибач…

— Так, в вашому смаку тільки Рома, я знаю, — я усміхнувся. — От тільки потім всі ви страждаєте, а я стаю вашою “жилеткою”. Але якщо не спати, то що за помста? Не розумію. 

— Давай одружимося, — вона усміхнулася мені. — А що, хай тепер Рома думає, що я весь час зраджувала йому з тобою.  І навпаки радію, що він відступився з моєї дороги. Ти класний хлопець, тільки трохи невпевнений в собі, але ми цю проблему вирішимо…

— Може, для тебе це все ігри, та навіть для Роми це, можливо, чергова пригода, але я в іншій ситуації, Ніко, — сказав я, зітхнувши. — Мені не можна отак брати і робити що завгодно. Я всього, що в мене є, досягав сам, у мене нема багатого батька, щоб дав мені грошей зробити все з нуля. Більшість акцій у Роми, ти сама це розумієш. Що він зробить, якщо ми з тобою одружимось? І взагалі, що це вирішить? 

— Ото ти зануда, — хмикнула вона. — Увесь час переживаєш про своє майбутнє… А що як я тобі скажу, що Рома мені подарував частину своїх акцій? Я йому колись позичила гроші і він таким чином зі мною розрахувався. І коли ми одружимося, у нас спільно буде не набагато менше, ніж у нього… Він вже нічого з тобою не зможе зробити, вигнати там, чи що… Тепер буде змушений рахуватися з нами обома…

— Ти серйозно готова піти на подібне? — чесно кажучи, я здивувався, все ж, вважав, що Ніка по вуха закохана в Рому, і ніколи не зробить щось настільки проблематичне для нього.

— Цілком, — сказала Ніка, уважно дивлячись на мене. — Я ніколи не відмовляюся від своїх рішень. Рома мене дуже образив, але за це я тепер зроблю так, що він буде змушений зі мною рахуватися. Може, він думав, що позбудеться мене, але я постійно буду присутня в його житті… І він буде думати, що ми з тобою дуже щаслива пара…

— А якщо він покличе тебе назад? — я теж подивився на неї. — Ти прибіжиш до нього, як собачка. Всі прибігали, і ти прибіжиш.

 — Не побіжу, — вона похитала головою. — Ну, звичайно, наш шлюб буде фіктивним, і якщо раптом ти захочеш одружитися з кимось іншим, вже по-справжньому, я дам тобі розлучення… Але поки в тебе нікого немає, то чому би й ні? Принаймні, це може бути цікаво…

— Це ваша з ним спільна риса, — я знов зітхнув. — Все вам весело і цікаво, але ви не думаєте про наслідки. Не завжди вони такі, як нам хочеться, а розгрібати їх по-любому доведеться.