Пролог. Ніка. "Доля любить жартувати"

Стоячи перед дзеркалом, я ще раз прискіпливо оглянула себе у повний зріст, поправила зачіску, ледь підфарбувала губи, бризнула в повітря улюбленими парфумами і покружляла в ароматній хмаринці. Настрій був десь такий як у дитинстві перед Новим роком — очікування  давно бажаного подарунку. 

Я справді давно чекала того моменту, коли Рома наважиться зробити мені пропозицію. І от нарешті він настав. Ми довго зустрічалися таємно, навіть друзям не говорили, всі думали, що ми з Ромою просто приятелі з дитинства. Він сам наполягав, щоб нікому не говорити, мабуть, цінував свій імідж такого собі мачо. Але я знала, що так не могло тривати вічно, і рано чи пізно він все ж скаже про те, що нам потрібно одружитися. 

Сьогодні він зателефонував і сказав, що зайде до мене для важливої розмови. І от я причепурилася, накрила невеличкий святковий стіл і чекала, коли ж нарешті пролунає дзвінок у двері. Взяла до рук телефон і відкрила список контактів. Знайшла Солю, свою найкращу подругу. Рука потягнулася до кнопки виклику, мені не терпілося поділитися з нею новиною. Думаю, вона буде дуже здивована і рада за мене. Ми з Солею не бачилися кілька днів, вона казала, що хворіє, і я вирішила запитати, як її самопочуття, ну і заодно розповісти про наші стосунки з Ромою, адже, мабуть, уже можна, раз він налаштований на серйозну розмову…

Але я не встигла набрати телефон подруги, тому що пролунав дзвінок у двері. Я відклала мобільний, що ж, подзвоню Солі згодом. Ще раз поглянула на себе в дзеркало і швидко пішла до вхідних дверей. 

Коли відчинила, на порозі дійсно стояв Рома. Я трохи здивувалася, що в нього в руках не було букета квітів, бо думала, що коли роблять пропозицію, чоловіки мають приходити з квітами. Але це ж Рома, він завжди скептично ставився до будь-яких умовностей…

— Заходь, — я радісно усміхнулася йому. 

Він лише кивнув, після чого зайшов до передпокою і причинив за собою двері, виглядав трохи напруженим, може, переживав, що я відмовлюсь? 

— Я там накрила на стіл, ходімо, вип’ємо по келиху твого улюбленого вина, — я взяла його за руку і збиралась повести до вітальні, але…

— Ніко, стій, — він зупинився і зазирнув мені в очі. — Ми поговоримо тут. 

— Тут? — я відчула деяке розчарування. Хай без букета, але робити пропозицію прямо в передпокої — це зовсім не романтично. — Ти що, поспішаєш? Заходь, посидимо десять хвилин…

— Нам з тобою було добре разом, — замислено сказав Рома, торкаючись долонею моєї щоки і продовжуючи дивитись мені в очі. 

— Так, дуже добре, — погодилась я, відчуваючи, як серце завмирає у приємному передчутті. 

— Було дуже багато хороших моментів. Я дійсно не жалкую, що тоді, коли ти зізналась мені, я не відштовхнув, хоча, першою думкою було саме відштовхнути, все ж, ти завжди бігала за мною і я не думав, що у нас можуть завʼязатись комфортні для мене стосунки, — почав він. — Але вони завʼязались. Ти ніколи не напружувала мене, не вимагала непотрібної уваги і всіх цих дурних типу романтичних жестів. І я це дуже ціную… Мені подобався наш звʼязок. Ти ж знаєш, я навіть хотів від тебе дитину, — він зазирнув мені в очі.

Я відчула легке роздратування. Згадала про ту ситуацію з незапланованою вагітністю… Але тоді дитина точно була недоречною, у мене якраз був запуск  важливого проекту в блозі, я не могла ризикувати коштами, вкладеними в нього. А потім я вже постійно приймала таблетки, тож проблем більше не виникало. Ромі про таблетки я не говорила, але якщо він так хоче мати ту дитину, то після одруження я перестану їх приймати. 

 — Я можу народити дитину… — почала я, але потім замовкла, бо він продовжував говорити, наче й не чув моїх слів. 

— Доля любить жартувати, — він усміхнувся. — Памʼятаєш день народження Солі три тижні тому? Коли ти образилась, що я знов нікому нічого не сказав про наші стосунки, і пішла раніше? А ми з Братом напились?

— Так, а до чого тут це? — насторожено спитала я. 

— Коли ти пішла, то і ми з Братом збирались, але Соля попросила мене їй допомогти, бо я ніби як був менш пʼяний. А потім…  Брат пішов, а вона мене поцілувала. Зізналась і все таке. Я не збирався з нею спати, але вийшло, як вийшло, я взагалі не дуже добре памʼятаю ту ніч, — він зітхнув. — А сьогодні Соля сказала мені, що вагітна.

Я відчула, що в мене аж земля попливла з-під ніг. Вхопилась за стілець, аби не впасти. 

— Соля вагітна? — перепитала. — А може, то не від тебе, звідки ти знаєш? 

— Уяви, я був її першим, не зважаючи на її вік. Не думаю, що вона встигла за ці пару тижнів переспати ще з кимось, — він зітхнув. 

— Але ж ти не кохаєш її, — я намагалася переконати чи його, чи саму себе, що все якось можна залагодити. — Хай зробить аборт, та й по всьому. Звісно, я від неї такого не чекала, ну може, ви  просто багато випили… Зрештою, добре, що ти мені все розказав, я не буду влаштовувати якихось скандалів, ти ж знаєш, я дуже тебе кохаю…

— Я не хочу, щоб вона робила аборт. Дитина — це дитина. Я вже бачив жінку, яка постійно робила аборти, ти ж знаєш про мою матір. 

Я відчула, що червонію, подумала навіть, що це докір у мій бік, що він звідкись дізнався про те, що я зробила, і таким чином вирішив мені помститися. Рома іноді вмів бути дуже жорстким, якщо навіть не сказати, жорстоким…