Розділ 11

Проходить щонайменше дві години взаємного мовчання, коли Дамір наважується поговорити з братом. Він бере дві банки прохолодного пива і стукає тихенько в гостьову кімнату.

Думає про себе: якщо брат спить, так тому і бути.

Але на його стукіт відразу ж відгукуються.

Дамір штовхає двері і з подивом бачить свого брата взагалі не сонним.

– Часові пояси, – пояснює він і знімає навушники.

Перед Тимуром лежить на ліжку планшет, на якому він дивиться серіал. Брат підтискає під себе коліна і нахиляється до екрану, щоб вимкнути звук.

Дамір сідає з іншого боку, і передає братові банку пива.

Їх оточує майже цілковита темрява, але так навіть легше розповідати.

– Як раніше, так? – посміхається Тимур.

Дамір мимоволі згадує, як кілька разів на рік вони стабільно проносили в кімнату контрабанду (солодощі, пізніше журнали для дорослих, а потім і алкоголь у маленьких плоских упаковках), замикалися в кімнаті Тимура і займалися «забороненими речами». Після таких вечорів Тимур ходив задоволений собою, а Даміра мучили сумніви – мовляв, може, батько мав рацію, що забороняв їм курити чи пити, а вони нічого не розуміли…

Дамір протягом останніх двох тижнів часто згадував батька, намагаючись знайти поворотний момент, після якого все пішло не туди. Але поступово він приходив до невтішного висновку – не було ніякого поворотного моменту. Дамір раз-по-раз робив вибір на користь батька, і прийшов до розвалу своєї родини. Він, напевно, завжди знав, що бути одночасно сином свого батька та батьком власного сина – ніяк не вийде.

– Я облажався, Тім, – каже Дамір, зривається, закриваючи обличчя руками. – Я так облажався з Віталіною… Слів немає.

Але слова знаходяться.

Вони всі виходять із нього потоком, навіть якби захотів, напевно, вже не зміг би зупинитися. Воно збиралося з першого дня шість місяців тому, коли батько покликав Даміра до себе і заявив, що «так більше тривати не може, сину».

Він вказав Даміру на нездатність Віталіни «народити потомство». Так і сказав – потомство. Батько заявив, що Дамір не зможе і надалі працювати у фірмі, якщо залишиться з Віталіною, якщо не подбає про те, щоб у сім'ї скоро «народився продовжувач роду» Сергєєвих.

Розповідаючи це, Дамір постійно збивався. Йому самому ситуація здавалася маревною, проте брат не сміявся, не ставив запитань, він через це пройшов.

– Я знаю, ти скажеш, що я міг би покинути все заради неї…

Тимур мовчки присмоктується до пива.

– Давай далі.

Тоді Дамір почав думати, як захистити від болю свою Віталіну.

Якщо їм, так чи інакше, доведеться розходитися, то вона не повинна шкодувати про нього, шкодувати про зруйновану родину. Дамір вирішив показово перекреслити все добре, що було між ними, зробити так, щоб Віталіна зненавиділа його. Сама пішла від нього.

– Не було зради, Тимуре. Була постановка, яка ще й зірвалася.

– Про що ти?

Випивши майже півбанки одним махом, Дамір продовжую розповідь.

Він скористався послугами секретарки, яка завжди давала зрозуміти, що «на все готова». Пояснив їй, що треба інсценувати зраду. Марта запропонувала зробити це в нього вдома, щоб напевно.

– Ти збирався з нею переспати вдома? Окей, і в чому цей страшенно хитрий план полягав? – питає Тимур, мружачи очі.

– Я не збирався… План був просто залишити докази. Розумієш? Пом'яту постіль, жіночі парфуми в повітрі… Можливо, презерватив використаний… І я зробив кілька знімків, залишив у своєму щоденнику. Можна сказати, що я весь будинок набив доказами зради того дня.

– Навіщо?

– Віталіна мала зрозуміти, що я з кимось давно зустрічався у неї за спиною.

– І зненавидіти тебе.

– Так, – киває Дамір. — Але в результаті Марта, вона… Вона роздяглася, вона… Під приводом цих самих доказів вона затягла мене в ліжко, сказала, мовляв, жінка точно відчує присутність іншої… І я не стримався, а потім… І увійшла Віталіна.

– Це фіаско, брате.

Тимур усміхається, але зовсім не весело. Він б'є себе долонею по лобі.

І цей жест – теж із їхнього дитинства.

– Тобі не спало на думку обставити це самотужки? Купити жіночі парфуми та помаду, нанести на сорочку? – Цікавиться він, змінюючи позу. Ноги затекли.

У Даміра теж, але він і не відчуває цього майже.

– Ти так все ускладнив.

– Схоже, що я великий професіонал щодо підстав? – Відповідає він. – Марту я використав, щоб… Раптом Віталіна захоче поговорити з коханкою чи пробити якусь інформацію… Коротше, все мало виглядати максимально достовірно і правдиво.

– Що ж…

Вони синхронно ставлять банки пива на підлогу.

І якийсь час у кімнаті чується тільки їхнє дихання та цокання секундної стрілки на годиннику на стіні. Після того, як Дамір озвучив свій план, він не може позбутися кислого смаку на язику.

Тимур має рацію – можна було обійтися без Марти. І взагалі…

Він не на тому сконцентрувався. Напевно, Віталіна повірила б на слово, якби він сказав про коханку. У результаті Віталіна побачила її. У результаті він, мабуть, зачепив її навіть сильніше, ніж її зачепила б правда про умови батька.

– Що скажеш? – піднімає очі Дамір.

– Ти знову вибрав батька, а не своє щастя, – знизує він плечима. – Не здивований. Але я все-таки сподівався.

– Я кохаю її. Мені так її не вистачає.

– Боюся, Даміре, таке вона не пробачить, – Тимур плескає його по плечу і підводиться. Дамір не питає, куди він іде, просто сидить і дивиться в темряву, ніби у темряви є відповідь для нього.

***

Дамір плететься до своєї кімнати о четвертій годині ранку. Але спати йому зовсім не хочеться. Якась частина його свідомості шалено прагне зірватися і поїхати до Віталіни. Взяти та поїхати. Впасти перед нею на коліна і благати про прощення. Але здоровий глузд уже тут, підморгує з-за рогу і нагадує, що одного вибачення мало, а він їй нічого не може дати, окрім цих банальних слів.