9.2

Я одразу ж зрозуміла, для чого були необхідні такі виснажливі тренування, щойно почалися дуетні партії.

Це справді було вражаюче і надзвичайно технічно. Дамір з Настею як провідна пара виконували складнішу версію, і їхній виступ дійсно заворожував. Хоча й решта пар не були лише антуражем. Вони блискуче доповнювали загальну картину, і без них це виглядало б куди бідніше.

До самого кінця виступу я, як і решта зали, сиділа затамувавши подих. Пари виконували складні трюки, підтримки, утворювали неймовірні фігури та змушували глядачів нервово охкати від високих стрибків та екстремальних падінь.

Від Даміра з Настею важко було відірвати погляд. Вони виконували свою партію так легко, чітко та емоційно, ніби були не звичайними студентами, а готовими професіоналами. 

Мене роздирали суперечливі почуття: з одного бокк, я не могла не пишатися Мірчиком, адже він так сильно виріс професійно за цей час, а з іншого — він і Настя там, на сцені, виглядали зараз немов справжня пара. І я знову, як і на початку вистави, почувалася чужою та зайвою. 

Намагаючись заштовхнути це почуття куди подалі і пояснюючи самій собі, що це лише виступ, а мої почуття цілком нормальні, враховуючи формат наших стосунків, я так само, як і решта зали, підвелася та гучно плескала в долоні, коли шоу добігло кінця.

Овації тривали доволі довго: глядачі бажали винагородити артистів за чудове шоу та не хотіли відпускати їх зі сцени. Та вже за кілька хвилин прожектори згасли, а глядачі нерівним строєм подалися до виходу. 

Стася потягнула мене до дверей, які вели за лаштунки, і за мить ми опинилися у вже знайомому коридорі. Тут не було так галасливо й шумно, як у глядацькій залі, коли всі почали розходитися, проте з коридорів та роздягалень було чути голоси та сміх артистів.

Стася з Адою повели мене коридором далі, до роздягальні Дамірової групи.

— Почекаємо тут, вони вже мають прийти, — підморгнула мені Стася.

Ми всілися на лавку біля дверей роздягальні. З-за повороту почулося ляскання дверей та голосні перемовляння упереміш з реготом. Серед них я чула і голос Даміра:

— Сьогодні, здається, нарешті ідеальний синхрон вийшов, га, хлопці?

— Та ж тобі звідки знати, очі на спині відростив? 

Після цих слів у коридорі вибухнув гучний регіт.

— Не слухай їх, Дамі, — втрутився жіночий голос. — Мені зверху було добре видно, і сьогодні синхрон дійсно був абсолютним!

У цю мить група нарешті повернула за ріг, і я побачила володарку останньої репліки. Настя йшла поруч з Даміром, буквально повиснувши у нього на плечі. 

Я завмерла, не знаючи, як узагалі поводитися в такій ситуації. Можливо, для них це абсолютно нормально. Зрештою, вони партнери, багато часу проводять разом, тренуються, виступають… Але чомусь мені від цього все одно було не по собі.

— О, а я знаю, чому саме сьогодні все вийшло настільки чудово! — втрутився в розмову Костя. — Це все присутність чарівної Асі в залі. 

Він знову театрально вклонився мені, а Дамір, знявши з себе руку Насті, жартівливо штурхонув його кулаком у плече. 

— Не розпинайся, паяц.

Помітивши, що Дамір прямує до нас, я встала та рушила йому назустріч, міцно обійнявши. 

— Це було неймовірно! — з посмішкою вигукнула я. — Я в захваті від вашого шоу!

— Дякую, сонце, — Дамір, щасливо всміхаючись, поцілував мене у скроню та притис до себе.

Краєм ока я помітила, як невдоволено скривилася Настя, звівши очі до неба. Дивна реакція.

Дамір злегка відсторонився та представив мене своїй групі, частина якої стояла в коридорі, а інші вже зайшли до роздягальні:

— Народ, це Ася, моя дівчина.

Почулися нестрункі привітання з усіх боків, і я дещо зашарілася від такої підвищеної уваги до моєї персони.

— Асю, всіх тобі представляти буде довго, але, я думаю, ще буде можливість познайомитися, — обіймаючи мене однією рукою промовив Дамір. — З Костиком, я так розумію, ти вже знайома. 

На це я лише кивнула, хихотнувши. Костик видавався мені доволі кумедним, але й ніби таким дуже «своїм».

— А це Настя, моя нова партнерка, — він повів рукою у бік дівчини, яка вичавила з себе приязну посмішку, більше схожу на приклеєну маску.

— Рада познайомитися, — промовила я якомога нейтральніше. — Дамір про тебе розповідав.

— Справді? — вона скоса глянула на нього і уїдливо всміхнулася. — Не можу похвалитися тим самим.