Розділ 6.

Наступного вечора ми з Даміром зідзвонилися, як він і обіцяв. Хай шоу і закінчилося вже доволі пізно, але одразу по поверненню додому він таки вийшов на зв'язок.

— Як все минулося? — відчуваючи непідробну цікавість та дрібку хвилювання, поцікавилася я.

— Ніби добре, але страшенно виснажливо, — Дамір справді виглядав дуже втомленим: ледве помітні синці під очима і, здається, навіть трохи схуд. — Докладніше дізнаємося в понеділок, тренер пообіцяв нам «розбір польотів».

— Ти сам як? Складна нова партія? 

Дамір важко зітхнув і потер рукою обличчя.

— Чесно? Втомлений і знесилений. Працюю зараз на межі можливостей, хоч мені й дуже подобається, — на обличчі Даміра проскочила втомлена посмішка.

— Зовсім себе не шкодуєш. У тебе ж і на навчанні навантаження чимале.

Я похитала головою та подарувала йому злегка докірливий погляд. Він на це лише відмахнувся.

— Не хвилюйся, Ась. У навчання я вже втягнувся, а ці понаднормові репетиції закінчаться, щойно минуть усі новорічні свята, — він підбадьорливо мені підморгнув. — Тоді повернемося до звичного режиму тренувань, і я зможу трохи видихнути.

— Добре, якщо так, — зітхнувши, я подивилася на нього з благанням у погляді. — Просто я хвилююся за тебе. Будь ласка, бережи себе.

— Звісно, люба, як же інакше. 

Дамір щиро всміхнувся та почав розпитувати мене про мої успіхи на сесії. Я охоче розповідала йому про те, як усе минулося, які виникали труднощі, кумедні ситуації, та як ми з Алею вчора відзначили завершення сесії.

— Молодці, дівчата! — розсміявся він від згадки про караоке-вечір.

Справжню причину такого часопроведення я, звісно, не стала йому оголошувати. Те, що я вчора так відреагувала — виключно моє власне сприйняття, він же не винен у тому, що так сталося з тренуваннями. Не хотілося засмучувати Даміра або викликати якесь непорозуміння. 

— Чим займалася сьогодні? — продовжував розпитувати мене коханий.

— Ходила по магазинах, обирала подарунки на Новий Рік.

Чистісінька правда, лише без єдиного уточнення, що йшла я насамперед за подарунком для нього. Я довго не могла визначитися, що ж такого йому купити, щоб це була не якась марна дрібничка, а щось корисне та пам'ятне.

У підсумку я обрала для Даміра срібний ланцюжок на шию з масивною підвіскою-оберегом. Пощастило, що мені вистачило накопичених коштів і не довелося добирати з тих, що були відкладені на поїздку.

Мені прикраса неймовірно сподобалася, і я лише сподівалася, що Даміру вона так само припаде до душі.

— Уже вирішила, де святкуватимеш Новий рік? 

Питання Даміра викликало всередині натовп мурашок від щасливого передчуття. Та я втримала задоволену посмішку, не давши їй розповзтися на все обличчя, і спокійно відповіла:

— З батьками, зустрінемо у нас, потім підемо до бабулі, — це був наш звичний сценарій на Новий рік ще з мого дитинства. — А ти? Будете з друзями десь?

— Так, — невимушено відповів він. — Йдемо всією нашою компанією на квартиру.

Я вкотре зауважила, як вдало все складається: адже в його компанію входить і Стася зі своїм хлопцем також. 

— Буде весело, — мабуть, я перестаралася з придушенням посмішки, бо Дамір, схоже, вирішив, що я її навпаки ледве витискаю з себе.

— Не сумуй, Асьон, не так багато нам залишилося до зустрічі, — підбадьорливо всміхнувся він.

— Так, ти маєш рацію, — відповіла я й відчула всередині ще більше збудження від очікування зустрічі.

Ти навіть не уявляєш собі, коханий, як скоро настане ця мить!