Кілька днів минуло в клопотах та турботах. У мене теж зараз була сесія в університеті, тож список завдань на кожен день був переповненим. В перерві між теоретичним та практичним іспитом із вікової психології, ми з Алею сиділи в університетській їдальні.
У мене це місце асоціювалося зі спокоєм, затишком і, звісно, смачною, домашньою їжею. Хай тут і було зазвичай доволі людно та гамірно. Ми взяли собі по стандартному обіду та каві і вмостилися за наш улюблений столик біля вікна.
— Як тобі пішла теорія? — спитала Аля в перервах між їжею.
— Та ніби нормально, хоча я не впевнена щодо останнього блоку в тестах. Здається, я там переплутала децентрацію та інтеріоризацію… — насупилася я, силуючись згадати, що відповіла на це запитання в тесті.
— Забий, — весело відповіла Аля, колупаючи салат виделкою. — Федорович усе одно тобі відмінно поставить, ти ж його улюблениця.
— Чекай, ще практику потрібно здати, — не відреагувала я на Аліну підколку. — А ти як написала?
— Ой, та здаси, не парся, Ась! Нормально, думаю, що там його писати, — Аля знизала плечима та продовжила невимушено їсти.
Вона завжди вчилася добре, але за оцінки особливо не переймалася. Мені б так навчитися. Я важко зітхнула. Тривожність за оцінки в мені виховала ще школа.
— Ти краще розкажи мені, що там Дамір? Розповів нарешті про свою таємничу партнерку? — Аля підвела на мене уважний погляд, а в голосі її чулися нотки іронії та невдоволення.
— Розповів, — ще одне важке зітхання.— Щоправда, не того вечора, коли обіцяв. Тоді він пізно повернувся з тренування, і ми лише переписувалися. А наступного дня все ж вдалося зідзвонитися. Та там особливо й розповідати немає чого. Партнерка як партнерка.
Дамір доволі скупо описав початок їхньої співпраці. Настя також вчилася у їхній академії, але на іншій спеціальності. До їхньої акробатичної групи не входила, хоча з дитинства займалася гімнастикою. А тоді в провідній парі, яка виконувала дует, дівчина зламала руку, а її партнер не захотів ставати в пару з кимось іншим. Серед хлопців на це місце обрали Даміра. Його партнерку поставили в пару з іншим, а Настя викликалася допомогти з шоу, оскільки почула, що шукають дівчину, яка потягне цю програму.
— Власне, ось і вся історія, — завершила я свою оповідь Алі.
— М-да, — замислено промовила подруга. — Підозріло.
— Ой, та припини ти! — я звела очі до неба та серйозно глянула на подругу. — Давай тільки обійдемося без теорій змов.
— Та які тут змови, Аська, суха констатація факту! — заперечила Аля. — Треба провести розслідування!
Подруга вхопилася за телефон, а я лише похитала головою, важко зітхаючи.
— Ти знаєш як вона підписана? — діловим тоном спитала подруга.
— Ні. І знати не хочу! — грізно зиркнула я на неї. — Ну не починай, я тебе прошу.
— Гаразд, — Аля неохоче відклала телефон та взялася за рештки обіду. — Але хоча б у Стасі про неї спитай: хто така, що собою являє. Адже вона має її знати, вони вчаться разом, на одні тренування ходять.
— Добре, спитаю, — сама я знала, що навряд чи це робитиму, але з Алею було простіше погодитися. — Ходімо, а то на іспит спізнимося.
Віднесши брудний посуд, ми поспішили на вихід з їдальні.
Не хочу я жодних розслідувань та розпитувань. Скоро сама все побачу на власні очі, та переконаюся, що все це — дурні накрути та звичайна тривожність через довгу розлуку.