Пролог

30 грудня 2011 року

— Сюрприз! — я вискочила в коридор якраз коли Дамір виходив з гримерки.

Він різко зупинився та глянув на мене розширеними очима. Ошелешений і геть не радісний вираз його обличчя чітко промовляв про те, що мій сюрприз для нього не був надто приємним. Я в ту мить подумала, що це просто від великої несподіванки. Бо ж хто очікував побачити свою дівчину наживо, коли вона мала бути за шістсот кілометрів від тебе?

Я обійняла хлопця, який досі стояв, мов вкопаний, і не дуже охоче відповідав на обійми. Підняла голову та зазирнула йому в обличчя, розгублено насупившись. Невже дійсно не радий мене бачити? Але чому? Я щиро вважала, що він втішиться такій несподіванці.

Дамір тим часом, схоже, прочитавши з мого обличчя думки, швидко впорався зі своєю мімікою, змінивши її на приголомшено-радісний вираз.

— Асю, ти як тут? — хлопець нарешті нормально обійняв мене та ніяково всміхнувся.

— Поїздом, як же ще! — розсміялася я у відповідь. — Вирішила зробити тобі приємну несподіванку! Не вдалося? — голос мій посумнішав, і я розгублено глянула на коханого.

Але Дамір швидко відповів:

— Звісно, вдалося, Ась. Я просто аж ніяк не очікував побачити тебе так скоро, та ще й тут, — він обвів рукою приміщення Палацу Спорту. Точніше, коридор, що вів на сцену.

Дамір, поміж іншого, був акробатом. Разом зі своєю цирковою групою брав участь у великому новорічному шоу. Тут були й танцівники, і співаки, і фокусники, і трюкачі. Загалом, шоу мало неабиякий розмах, та на нього збиралося дуже багато народу. Саме через таку велику популярність та зростаючий попит на ці вистави він і не зміг приїхати додому на свята.

Принаймні з його слів.

— Я домовилася зі Стасею, вона мене зустріла та прихистила у себе, — продовжувала я тараторити, ділячись емоціями від власних пригод та авантюри, на яку вирішила піти. — А тепер ось — вони разом з Адою привели мене сюди, знаючи, що сьогодні в тебе шоу.

Зі Стасею ми не були знайомі до того моменту, поки я не наважилася написати їй у соцмережі із проханням допомогти влаштувати сюрприз для Даміра. Вони товаришували, і Стася також була учасницею його циркової групи, проте в шоу участі не брала. 

Дамір зиркнув на Стасю з посмішкою, але в очах його можна було прочитати ледве помітні нотки невдоволення. Нібито удаваного.

— Домовилися, отже, — промовив він, жартома примружучи очі. — Ну ви й конспіраторки, дівчата. 

Ми розсміялися, і Дамір, обіймаючи мене однією рукою за плече, повів в сторону входу до глядацької зали.

— Скоро почнеться вистава, я мушу бігти за лаштунки. Дівчата покажуть тобі гарні місця, — він коротко поцілував мене та побіг до друзів, що топталися на іншому боці коридору, очікуючи Даміра. — Побачимося після!

Стася підійшла до мене та взяла під руку.

— Ходімо, Ась, тобі сподобається.

Я всміхнулася новонабулій подрузі, на краю свідомості відчуваючи, як шкребеться на серці недобре передчуття. Я намагалася переконати себе, що мені лиш здалося. Проте я не могла розбачити того, що Дамір був невдоволений моїм раптовим приїздом, хай і намагався це приховати.

Ми пройшли до глядацької зали та піднялися до місць, які дівчата визначили як «елітні». Шоу починалося за дві хвилини. Я вмостилася на зручному кріслі та роззирнулася залом. Атмосфера була чарівно-казкова, і всі глядачі завмерли в очікуванні вистави.

Якби ж я знала тоді, що справжнє шоу чекає на мене за межами цього Палацу.

І квитки на нього в перших рядах я аж ніяк не замовляла.

_________

Дорогі читачі! Дякую, що обрали відкрити цю книгу та дати їй шанс бути прочитаною. Це мій перший любовний роман, і дуже сподіваюся, що вам він сподобається.

Додавайте книгу до бібліотеки, ставте вподобайку та підписуйтеся, щоб не пропускати оновлень!