Хто на кого полює

Отож, вона сидить на голці соціального схвалення, і омріяний вітер таки вривається в її кімнату.
Серед сотень однотипних відгуків з'являється дивний, сповнений зухвалого виклику коментар. Це людина з її минулого, яка колись пройшла повз, не викликавши жодних емоцій. Вони з абсолютно різних планет: вона прилетіла з витонченої космічної цивілізації, він — цілковитий дикун. У реальному житті вона б навіть не озирнулася. Але що спільного має реальність із віртуальним світом, де вона — головна героїня, а всесвіт крутиться навколо її Его?
Його відверті, на межі непристойності лестощі звучать як рукавичка, кинута до ніг. І вона приймає виклик. Здається, усе під цілковитим контролем: цей звір палає від пристрасті на безпечній відстані екрану, а вона по-королівськи дозволяє собою захоплюватись. Вона у позиції абсолютної сили — захищена, неушкоджена, майстерно посмикує за ниточки його емоцій. Тут їй не загрожує відмова, не треба підлаштовуватися — вона просто царює на своєму п'єдесталі.
Він здається їй тим самим омріяним призом, який вона колись не отримала під Новий рік. Або тим ураганом, від якого її так довго й дбайливо захищав чоловік. Тим паче, що аватар цього «дикуна» теж бездоганний і змушує її серце битися швидше. Про реальне життя чи заміжжя не йдеться — це зруйнувало б магію, розтрощило б вигаданий образ об буденність. Їй хочеться бути музою, яка зводить з розуму, залишаючись недосяжною і чистою.
Який парадокс: вона щиро вірить, що цей розкішний феєрверк шарму, тонкого гумору та сексуальності можна запускати тільки таємно, у чужих вікнах. І це приносить ейфорію. Бо лише там, у темряві екрану, вона перестає бути звичайною, втомленою домашніми клопотами жінкою, а стає унікальною, всесильною королевою.