Розділ 26

Покарання долі. 

Віра завжди була тією, хто вмів отримувати вигоду з будь-якої ситуації. Народившись у заможній родині, з дитинства вона звикла до комфорту й достатку. Батьки балували її, виконували всі бажання, але справжньої уваги й тепла вона так і не відчула.

У її житті було все - це і найкращі школи, дорогий одяг, подорожі. Ззовні -  ідеальна картинка. Усередині ж - порожнеча, яку ВІра намагалася заглушити заздрістю й злістю. Ці почуття росли в ній, мов бур’ян, живлячись її невдоволенням і внутрішньою самотністю.

Ще в молодості ВІра зрозуміла , що людьми можна керувати. Особливо чоловіками. Вона була вродливою, самовпевненою, знала, як приваблювати й отримувати бажане.

Дружба з Дашею була для неї зручною. Вона брала від неї те, чого сама не мала, - щирість. Даша була доброю, світлою, справжньою. Вона не заздрила, не намагалася доводити свою перевагу, вміла радіти простим речам.

Саме ця чистота й внутрішнє світло Даші дратували Веру найбільше. Вона не могла зрозуміти, як можна бути щасливою, не маючи всього того, що мала вона сама. 

Коли Віра  дізналася, що Даша й Кирило збираються одружитися, її серце наповнила чорна, пекуча заздрість. Вона не змогла змиритися з тим, що її подруга знайшла любов і щастя.

Вірі було важливо, щоб нею захоплювалися всі чоловіки. А відмова - справжня чи уявна - розпалювала в ній злість. Саме це почуття й підштовхнуло її до фатального кроку -  спокусити Кирила, зруйнувавши життя подруги й потішивши власне самолюбство. 

Маючи всі можливості й привілеї, ВІра була впевнена, що їй усе зійде з рук. Але життя іноді карає тихо, повільно - і набагато жорсткіше, ніж можна було уявити.

Після того як Даша зникла з життя Кирила, а ВІра була впевна своєї перемоги, спробувала зайняти її місце, все почало валитися.

Кирило дуже швидко зрозумів, що  Віра - взагалі не та жінка, яку він хотів бачити поруч. Вона стала для нього лише болісним нагадуванням про зраду й утрачене щастя. Він відкинув її - і цей удар по самолюбству Віри був нищівним.

Її спроби втримати його - шантажем, маніпуляціями, докорами - лише ще більше відштовхнули Кирила.

Родина Віри була  розчарована її вчинками, почала поступово віддалятися. Батьки, які завжди вірили, що гроші й статус вирішують усе, виявилися безсилими перед її внутрішньою порожнечею. Вони чекали від доньки успіху й блиску, а отримали людину, яка зруйнувала власне життя власними ж руками.

З часом усе, чим Віра так пишалася, почало зникати.

Друзі, що були поруч заради вигоди, пішли, щойно вона стала їм непотрібною. Краса, на яку вона так покладалася, тьмяніла. Вона знову й знову намагалася знайти чоловіка, здатного компенсувати її втрати, але щоразу зазнавала поразки.

Заздрість, яка колись підштовхнула її до зради, тепер повільно, невблаганно нищила її зсередини.

Залишившись без справжніх друзів і підтримки, Віра погодилася на першу ж пропозицію руки й серця від заможного чоловіка. Але й цей шлюб виявився ілюзією. Він швидко розгледів її порожність і поверховість - і пішов.

Розлучення стало ще одним ударом по її гордині. Казка, в яку вона вірила, остаточно розсипалася.

Віра опинилася на межі бідності. Єдине, що їй залишилося, - робота продавчинею у звичайному магазині. Вона стояла за прилавком і дивилася, як повз проходять її колишні заможні подруги, навіть не впізнаючи її.

Це й було її справжнє покарання - бачити, іноді, як ті, хто не мав її привілеїв, змогли знайти щастя й реалізувати себе.

У день, коли вона зустріла Дашу в магазині, Віра остаточно усвідомила, наскільки змінилося її життя. В очах Даші вона побачила не ненависть , а жаль. Жаль до людини, яка втратила все, не зумівши зберегти навіть власну душу.

Ця зустріч стала ще одним болісним нагадуванням про те, що саме вона зруйнувала своїм вибором.

Після цього Віра остаточно втратила сенс життя. Вона більше не мріяла про успіх, розкіш чи повернення колишнього блиску.

Їй залишилися лише порожнеча й гіркота втрат.

Колись сповнена амбіцій і енергії, тепер вона була лише тінню самої себе.

Життя, яке вона так жорстоко будувала, винесло свій вирок - залишивши їй холод, самотність і спогади, від яких уже неможливо втекти.

Доля покарала її за злість і заздрість, прирікши на життя поруч із власними помилками.