Розділ 17

Нові горизонти.
 

Час минав, і з кожним днем маленька Іринка ставала дедалі допитливішою й життєрадіснішою. Її сміх наповнював дім радістю, а перші кроки й незграбні спроби вимовити слова змушували Дашу й Мирона усміхатися та відчувати, що все, через що вони пройшли, було недаремно. Іринка росла не по днях, а по годинах, наповнюючи кожен куточок їхнього дому своєю безтурботною енергією й світлом.
Даша , натхненна материнством і підтримкою Мирона, наважилася здійснити давню мрію - відкрити власну перекладацьку фірму. Це було непросте рішення, яке вимагало сміливості та віри в себе, але вона була готова до нових викликів. Мирон завжди був поруч - радив, підтримував, допомагав.  Він вірив у неї, як ніхто інший, і ця віра надавала Даші сил і впевненості.

За кілька місяців роботи її фірма почала набирати обертів. Замовлення надходили одне за одним, і Даша зрозуміла, що самотужки не впорається. Мирон, маючи досвід у бізнесі, допоміг їй найняти перших співробітників -  молодих, талановитих людей, готових працювати й зростати разом із компанією. Він також допоміг знайти офісне приміщення й облаштувати його так, щоб там було комфортно працювати й розвиватися.

Іринка часто бувала в офісі разом із мамою, ставши своєрідним талісманом для всіх працівників. Даша почувалася щасливою: її бізнес зростав, донька росла, а поруч був чоловік, який став для неї всім.

Та не все було таким безхмарним. Бабуся Даші, яка повернулася до себе додому, почала почуватися гірше. Вона не хотіла тривожити онуку й приховувала свій стан. Даша часто телефонувала бабусі, але та щоразу запевняла, що все гаразд. Це непокоїло Дашу, та вона намагалася не показувати свого хвилювання.

З братом Олегом і подругою Лізою вона також підтримувала зв’язок. Їхні розмови були теплими й сповненими взаємної турботи, але Даша ніколи не питала про Кирила. Їй не хотілося повертатися до минулого, яке залишило в її душі стільки болю. Вона була щаслива з Мироном - і це було найголовніше.

Мирон і Даша вирішили жити разом. Їхні стосунки не були ідеальними -  як і в будь-якої пари, у них траплялися труднощі, непорозуміння й сварки.  Інколи їхні думки не збігалися, інколи вони злилися одне на одного. Але щоразу, долаючи ці випробування, багато розмовляючи й намагаючись почути та зрозуміти одне одного, вони ставали лише ближчими. 

Мирон був терплячим і турботливим. Він розумів, що Даша пережила багато болю й потребує часу,  аби повністю довіритися. Він завжди був поруч - готовий підтримати й допомогти, навіть у моменти сварок. Їхня любов не була ідеальною, але  вона була справжньою -  такою, що витримує будь-які випробування й робить їх сильнішими.

Даша цінувала його турботу й любов.  Щовечора, коли вони вкладали Іринку спати, вона відчувала, як серце наповнюється вдячністю. Вона знала, що їхня  любов  - це не просто пристрасть, а глибокий зв’язок,є, який робить життя змістовним і повноцінним. 

Вони проводили вечори разом, обговорюючи плани на майбутнє, сміючись із дрібниць і насолоджуючись простими миттєвостями. Інколи, сидячи на кухні з чашкою чаю, вони мовчки дивилися одне на одного, розуміючи, що знайшли у цьому світі те, чого так довго шукали - спокій і затишок одне в одному. 

Так минав час, і їхнє життя повільно, але впевнено рухалося вперед. Труднощі були, та любов, яку вони розділяли, давала сили долати все. І хоча кожен із них мав свої рани й переживання, разом вони творили нову історію - історію  кохання, сповнену турботи, розуміння й підтримки.