Розділ 15

Новий початок.

Вечірнє світло ніжно пробивалося крізь фіранки, освітлюючи палату м’яким сяйвом. Даша лежала на ліжку, тримаючи в руках маленький згорток , у якому спала її новонароджена донечка Іринка. Її серце було переповнене радістю, любов’ю та спокоєм. Усі переживання й страхи, що мучили її останні місяці, здавалися далекими й незначними поруч із цим маленьким дивом.

Іринка мирно спала, її крихітні пальчики міцно стискали ковдрочку. Даша не могла відвести погляду від доньки, відчуваючи, як серце наповнюється теплом і безмежною любов’ю. Усі труднощі, які вона пережила, привели її до цього моменту, і тепер у її житті було щось набагато важливіше - її маленька дівчинка. 
За кілька днів Ліза й Мирон чекали біля пологового будинку, їхні обличчя сяяли радістю й хвилюванням. Ліза, як завжди, була готова підтримати Дашу в будь-якій ситуації, а Мирон стримано усміхався, приховуючи за зовнішнім спокоєм свої справжні почуття. Коли вони побачили, як Даша виходить із донькою на руках, їхні серця завмерли від щастя. 

— Яке це диво, Дашенько. - тремтячим  голосом прошепотіла Ліза, підбігаючи до подруги. Вона обережно торкнулася щічки Іринки, і її очі наповнилися сльозами радості. — Вона така гарна.
Мирон стояв поруч, і його обличчя світилося м’якою усмішкою. Він не знав, як висловити ті почуття, що переповнювали його. У цю мить він відчував себе не просто другом, а кимось значно ближчим, ніби все, що сталося, вело його саме до цього важливого моменту.

— Ласкаво просимо додому, - тихо промовив Мирон, і в його голосі звучали ніжність і турбота. Він простягнув руку, щоб узяти в Даші сумку, і їхні пальці ненароком торкнулися одне одного. Ця мить  - коротка, але така значуща -  ніби закарбувалася в їхніх серцях.

Вони повільно попрямували до машини, де все було підготовлено для маленької Іринки. Ліза не відходила від Даші, розпитуючи її про кожен момент, пережитий за ці дні, а Мирон обережно підтримував її, ніби боявся, що будь-який різкий рух може зруйнувати цю крихку гармонію. 

Коли вони дісталися квартири, Ліза й Мирон допомогли Даші влаштуватися з донькою. У повітрі витало відчуття нового початку, наповненого надією та світлом. Даша знала, що попереду на неї чекає багато труднощів, але з такою підтримкою вона почувалася сильною й упевненою. 

Іринка спокійно спала у своєму новому ліжечку, а Даша сиділа поруч, відчуваючи, як Мирон і Ліза - її близькі люди - розділяють із нею цю дорогоцінну мить. Незабаром мала приїхати бабуся, щоб допомогти Даші. Життя подарувало їй другий шанс, і вона була сповнена рішучості використати його якнайкраще.