Розділ 11

Розділ 11

— Олено Вікторівно, здрастуйте... — не встигла я привітатися, як вона спритно закричала тараторила:

— Ася, біда! Швидше приїжджай, нас затопило!

— Боже, вже біжу.

Що ж таке, одна напасть за іншою. Постукала, перш ніж увійти, і з ходу попросила:

— Клавдія Альбертівна, можу я відпроситися до кінця робочого дня. Схоже, мою квартиру затопили сусіди.

— Іди, звісно, якщо такі справи.

Я не стала смикати ще й Кіру, поспішила додому. Довбані сусіди зверху і раніше нас затоплювали, але Олена ніколи не дзвонила попередити, та й збиток завжди був мінімальний. Зараз, мабуть, ситуація докорінно змінилася.

Двері в загальний коридор були навстіж і вже з ходу я зрозуміла, наскільки все погано в самій квартирі. Сирість стояла така, що неможливо нормально дихати. Відчинивши вхідні двері, я не стрималася:

— Твою дивізію!

Сусідка вийшла до мене, підійшла і поглянула на стихійне лихо, важко зітхнула.

— Ці кінчені виродки вирішили у квартирі влаштувати басейн? — запитала я риторично.

Я не ризикнула переступити поріг, на підлозі утворилася величезна калюжа, через яку здибився паркет. А зі стелі досі капала вода. Шпалери, меблі, килими — все було зіпсовано.

— Я допоможу тобі прибратися.

Поки ми з Оленою витирали воду з підлоги, я рішуче налаштувалася боротися. Цього разу не дозволю сусідам викрутитися. Якщо в моїй квартирі води по щиколотку, то в сусідів знизу теж зіпсований ремонт. Ми можемо об'єднатися і написати спільну заяву в поліцію. Адже це псування майна! І добре, якби справа була один раз, через гнилі труби. Але таке відбувалося вже вп'яте. Через їхню недбалість.

Навіть прибравши всю воду, краще не стало. Через вогкість неможливо дихати, я не можу привести Марка в таку квартиру. Олена Вікторівна й та збиралася переночувати в доньки.

Час підтискав, я залишила вікна на провітрювання і пішла за сином у садок. Сусіди злиняли під шумок, але їх це все одно не врятує. Цього разу вони перейшли межу. Зіпсовано кухню, коридор і спальню Марка. За це доведеться заплатити.

Дорогою додому син знову скаржився на садок. Я зітхнула. Проблеми градом посипалися на мене, коли вони вже закінчаться? Ми вийшли на поверх, синок скривив носик, принюхався.

За годину нічого особливо не змінилося. Сусідка вже поїхала, залишивши мені записку: "Якщо не знайдете, де переночувати, приїжджайте до нас".

Я порилася в сумочці, шукаючи телефон, і раптом натрапила на ключі від будинку Ріната. О сьомій вечора мені не особливо хотілося вирішувати проблему з нічліжкою, а Князєва однаково немає вдома. Марк вередував, хотів уже їсти, тоді я і прийняла остаточне рішення. Кіра зможе про себе подбати, а мені насамперед потрібно думати про сина.

***

Рінат повернувся додому пізно вночі, злий, як тисяча чортів. У нього були плани, а батько безсовісно зруйнував їх усі. І заради чого, питається, Князєв тягнувся на заміську дачу? Заради чергового побачення наосліп!

Він розлютився, побачивши на порозі виряджену дівчину з келихом шампанського. Усе пішло шкереберть того дня. Бензин закінчився, зв'язок зник, а незабаром вимкнулося світло. Здох мобільник. Князєв із величезними труднощами спустився в підвал, щоб увімкнути генератор і, повертаючись назад, до зірок перед очима вдарився головою об балку, що стирчала. Він поспішав повернутися додому і ось, чим усе закінчилося. 

Ситуація склалася так, ніби сама доля хотіла зупинити Ріната на деякий час. У нього дико розколювалася голова, а прислана батьком наречена, дочка якогось там магната, все щебетала і щебетала, діючи йому на нерви. Вона не збиралася полегшувати завдання, лише грайливо посміхалася і плескала віями. Курка! Рінат міг ще вдень повернутися, але ні, стерво зробила буквально все, щоб допомога прийшла якомога пізніше.

Князєву знадобилася доба, щоб зв'язатися з Ромкою. І ось він, нарешті, може видихнути від полегшення. Тільки-но чоловік увійшов до будинку, як одразу відчув ледве вловимий запах їжі. О, так... ці дивовижні аромати чогось смачного привели його прямо на кухню. Рінат увімкнув світло і насамперед відкрив кришку пательні, на ній усе ще залишалося три котлети. Із жадібністю він з'їв дві, і тільки потім його раптом осінило.

— Якого біса?

У чому справа? Як у тій казці: хто, чорт забирай, їв із його миски, поки Ріната не було вдома? На плиті стояла ще каструля, у ній було картопляне пюре. Бабуся? Ні... Вона б не прийшла до нього в дім, і вже точно б не стала готувати пюре з котлетами. Князєв уже й не згадає, коли востаннє харчувався настільки... невишукано.

Шлунок заурчав і Рінат, наплювавши на пристойність, з'їв останню котлету. Зачерпнув ложкою пюре і з набитим ротом тихенько прокрався будинком.

Крім бабусі, ключі є ще у двох людей. Невже Ромка знову привів до нього додому чергову ляльку для розваги? Він йому голову відкрутить, якщо це правда. 

У кімнаті, виділеній спеціально для друга, нікого не було. Та й вона була зачинена на ключ. А ось з-під дверей гостьової спальні горіло тьмяне світло. Чоловік діяв тихо й обережно, відчинив двері й не повірив своїм очам. Протер їх, вважаючи, що привиділося, але ні. Ася безтурботно спала, міцно обійнявши сина. Рінат усміхнувся з картини, що відкрилася йому. Хлопчик розкинувся на ліжку зірочкою, а бідна Ася стиснулася на краю ліжка, дозволяючи синові спати так, як він хоче.

Від нових, ще не відомих йому емоцій груди болісно стиснулися, а на очі навернулися сльози. Ася і син... вони в його домі, прийшли самі, навіть не потрібно було докладати зусиль! Через палаючий нічник на комоді Рінат міг милуватися їхньою ідилією, він помітив на губах Асі посмішку і відчув, як ком став у горлі.

Князєв боявся підходити ближче, щоб не розбудити двох важливих людей у його житті. Та він навіть не зможе заснути, знаючи, що вони сплять у сусідній кімнаті! У його жилах кипіла кров від гордості, вперше в житті він відчув себе на сьомому небі від щастя. Його буквально переповнювало, шкода, що зараз не можна закричати на все горло і вдарити себе кулаком у груди.