За щастя боротьби буває мало,
Коли ти тонеш в голубу блакить.
Вас розділяють гори і цунамі,
Ти уявляєш інший світ на мить.
Забувши всі його образи,
Забувши всі його слова.
Прощаєш навіть гірше щось, ніж зраду,
Коли його уже нема.
І шкода робиться одразу,
Немає більше тих думок.
Про горе, долю чи про зраду,
Тоді я роблю перший крок.
Тепер усі уже зі мною,
Всі чесні, рідні, не чужі.
Але тебе же тут немає,
Ти мені снишся уві сні.
Я добре до деталей пам'ятаю,
Як віддала все своє живе в собі.
А ти цим просто скористався,
Зламавши долю вщент мені.
Ти зрадив, зрадив так як міг лиш,
Зробив все чисто, без жодного жалю.
А я пробачила тобі, бо було видно ж,
Що більше я тебе вже не люблю.
Але це була лише просто думка,
І смерть розставила крапки над і.
Лише у цей момент я розумію,
Що ти завжди для мене був усім.
Хто хоче продовження? Пишіть в коментарі))
Буду рада⭐. Гарного всім дня або вечора(ночі):)
Відредаговано: 22.10.2020