Глава 10. «Романтична конспірація ім. Соломії»

Соломія стоїть на ресепшені, з блокнотом.
На обкладинці написано:
"Секретна Операція: Вони разом. Я в курсі."

— Отже, перший пункт, — каже вона Люді. — Вони танцювали. Повільно. З вогниками в очах. Усі так танцюють з бухгалтером?
— Я не бухгалтер.
— Саме так, бо з тобою ще не танцювали. Далі…

Мія заходить. У сонцезахисних окулярах. У приміщенні.

— О, привіт, міс “я просто випадково опинилась у його обіймах”! — каже Соломія.

— Я… я просто оступилась, він мене підхопив.
— І музика сама включилась?
— …Так буває.
— А поцілунок?
— Губи випадково притягнулись. Закон фізики.

У той час Данило в себе в кабінеті.
Сидить.
Серйозний.
Але на екрані —
табличка Excel з назвами стовпців: “Коли зізнатись?”, “Що подарувати?” і “Як не розплавитись при вигляді її усмішки?”

— Данило, — заходить Ярослав із відділу ІТ. — У тебе все ок?
— Так, просто працюю.
— Це не фінансова таблиця. Це… це кохання в стовпцях.
— Мовчи і закрий двері.

 Кухня офісу.
Мія наливає чай.
Соломія заходить з мікрофоном.
— Екстрене включення: “З коханням на ти”, веде репортаж Соломія Каводівна.
— Відключись.
— Наші джерела повідомляють: ти офіційно стала “дівчиною, яка випадково вийшла з босом на бал і повернулась із сяйвом очей та блиском губ”.

— Це був бальзам.
— Це був поцілунок!

 І тут — грім: Данило заходить на кухню.

— Міє, — каже він, тримаючи в руках… троянду.
— Це вперше, коли я порушую правило “ніяких романів на роботі”. Але з тобою — я готовий змінити всі правила.

П’ять секунд тиші.

Соломія падає на стілець:
— Оце так серіал…
— Продовження буде?
— Звісно, тільки я вже підготувала другу серію:
“Зустріч з батьками. Або як Мія думала, що це вечеря, а виявилось, що вона вже невістка.”