Глава 1. Не той "Send" і не той ранок

— «Людооо, я не витримаю ще один день! Він знов прийшов у чорному — як похорон мрій. І взагалі, в нього усмішка як у сфінкса, тільки ще гірша — бо сфінкс хоч не дає завдань о 8:01 ранку!»

Я обережно перестрибнула через калюжу перед офісом, стискаючи в зубах шматочок круасана, а в руках — телефон, сумку, ноутбук і вже трохи розбиту банку кави «Ice Brew. Very strong».

— «І знаєш що? Якби Данило Іванович був моїм хлопцем — я б уже три рази подала на розлучення. Або зникла в горах з гідом на ім’я Хуан. У нього, принаймні, є почуття гумору. І татуювання! А не оте обличчя «я не людина, я завдання»!»

— «І знаєш що? Якби Данило Іванович був моїм хлопцем — я б уже три рази подала на розлучення. Або зникла в горах з гідом на ім’я Хуан. У нього, принаймні, є почуття гумору. І татуювання! А не оте обличчя «я не людина, я завдання»!»

Я натиснула «відправити» — і з полегшенням зітхнула. Все, емоції випущено. Тепер до офісу — як на бій із драконом. Тільки я з тушшю, не з мечем.

Аж тут…
піп-піп

Повідомлення:

Ваше голосове повідомлення доставлено: Данило Іванович 🖤🗂️

— …що?

СТОП.
СТОП.
СТОП!

З мене злетіла сумка, кава облила джинси, телефон мало не випав.
— НІ! НІ! ЯК?!!

Замість Люди.
Я. Надіслала. БОСУ.
ВСЕ.
ГОЛОСОМ.

А тепер він знає про Хуана, похорон мрій…
…і те, що я планую втекти в гори.

Кінець кар’єри.
Початок ганьби.
Хтось, сховайте мене під принтер.

Але за кілька хвилин приходить відповідь.

Данило Іванович:
Слухайте, Міє.
У Хуана, можливо, є татуювання.
Але в мене — корпоративна знижка на каву.
Зустрінемось в кабінеті о 10:00. Без паніки. :)

…

— Це був… жарт?

Може, він… сміється?

Або готує мені останній офісний сніданок.