«Це не презентація. Це — прем’єра сезону»

— Bonjour à tous! — усміхається клієнт, стильний, харизматичний, у вусах та з шарфом навіть у червні.

— Mesdames et messieurs, — продовжує Ірма, спокійно виходячи до трибуни. — Ми раді презентувати вам новий концепт...

Але ніхто не слухає концепт.
Бо в дверях з’являється ВОНА.

Мія. У глибокому червоному. З легкою усмішкою, в якій — трохи сонця, трохи грому і нуль нервів.

Коли вона проходить повз, Данило, який мав відкрити слайди, просто… забуває натиснути кнопку.

— Оу, — шепоче Соломія. — Ірма, вмикай внутрішню королеву холоду, бо зараз буде спека.

— Вибачте за запізнення, — лагідно каже Мія французькому клієнту. — Я тільки щойно з поїздки, але встигла переглянути ваш попередній брендбук. Дозволите додати декілька нюансів?

— Оу, — шепоче Соломія. — Ірма, вмикай внутрішню королеву холоду, бо зараз буде спека.

— Вибачте за запізнення, — лагідно каже Мія французькому клієнту. — Я тільки щойно з поїздки, але встигла переглянути ваш попередній брендбук. Дозволите додати декілька нюансів?

— Avec plaisir! — клієнт аж підстрибує від захвату.

Коли вона виступає — голос рівний, ідеї свіжі, усмішка щира.
Але очі — трохи мружаться, коли бачить Ірму, що намагається залишитись незворушною.
І серце — трохи калатає, коли Данило посилає їй погляд:
"Ти — мій найкращий слайд. І ніхто цього не затре."

Ірма підходить до Мії.
— Тобі пасує червоний. Але здається, що це… coordinated?

— Я просто люблю кольори, які викликають реакцію.
Особливо в тих, хто… не готовий до конкуренції.

— Ти певна, що не переграєш?

— Я не граю. Я — живу.

І тут підходить Данило.
— Дівчата, ви блискучі сьогодні. Але, Міє, дозволь мені відвезти тебе на обід. Хоч хтось має оцінити твої суперсили особисто.

І Мія… бере його під руку.
Каблучка блимає на сонці.