«зіпсований чат 2: Празький період»
«Вітаємо додому, але не дуже»
Праза. Аеропорт. Вечір.
У Мії в руці квиток на трамвай, а на плечі — вже трохи стертий рюкзак. Вони з Данилом усміхаються одне одному, все ще трохи сонні після поїздки.
— Слухай, — каже Мія, — як ти думаєш… ми таки будемо працювати завтра?
— Думаю, якщо не хочеш бути звільненою своїм хлопцем — краще з’явитись.
Вони сміються.
Аж раптом…
"Данило, у тебе 24 пропущені. І 9 від Соломії."
— Щось трапилось? — запитує Мія, помічаючи, як він поблід.
— М-ммм... ти пам’ятаєш Ірму?
— Ту... ідеальну колишню?
— Вона… повернулась.
— Що значить — повернулась?
— Вона тепер... в нашій компанії. І…
(пауза)
— Її поставили керівницею нового відділу. Того самого, що я створював.
— ЩО?!
— Соломія каже, що вона вже запитувала про тебе. Дуже чемно.
— Ну от і чудово. Супер. І що тепер? Я — офіційна “дівчина шефа”, а вона — його “офіційна минула любов із MBA з Лондона”?
— Я не казав, що у неї MBA… — тихо додає Данило.
— Тобто ще й MBA?!
Мія розвертається, вмикає "бойовий режим".
— Добре. Завтра я приходжу на роботу. В найкращій сукні. З найкращим планом презентації.
І якщо ця пані Ірма думає, що може просто так увірватися в моє... тобто в наш офіс — то вона явно забула, хто тут головна героїня.
— У тебе так горять очі, що я навіть трохи злякався. Але водночас — шалено тебе кохаю.
#7191 в Любовні романи
#1723 в Короткий любовний роман
#1670 в Різне
#617 в Гумор
Відредаговано: 20.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
