Вихід на посадку — або як Данило став «паном дипломатом»

Перші години в Празі пройшли як в серіалі на швидкій перемотці: валіза Данила, звісно ж, не прилетіла. Гугл-карти вперто вели їх до зачинених кав’ярень. А в апартаментах виявилась душова кабіна з такою логікою, що навіть Ейнштейн би зламався.

— Це точно не туристична пастка? — підозріло спитав Данило, витираючи плече, яке випадково промочив під краном для миття ніг.
— Вітаю, ви тепер повноцінно інтегровані в Європу, — засміялася Мія.

Але справжній сюрприз чекав на них на другий день.

Мія мала зустрітись зі своїм празьким колегою — паном Янеком, дуже серйозним, трохи буркотливим і, за її словами, з обличчям, яке ніколи не посміхається.

— Не хочеш сходити зі мною, чисто туристом? Там буде переклад, каву дадуть. І, ну… це формально, але… я трохи нервую, — зізналася вона.

Данило, звісно, погодився. Але не знав, що потрапить у ситуацію, яку потім згадуватимуть на сімейних вечорах ще десять років.

— Пан Янек зараз підійде, — сказала вона і пішла.

Мія глибоко вдихнула. Данило намагався виглядати непричетно, розглядаючи кімнату. В ту ж мить двері відкрились — і увійшов Янек. У костюмі. З папками. І з двома помічниками.

— О, ви й привели… — Янек глянув на Данила.
— Це… — почала Мія.
— Дуже приємно, — втрутився Данило, простягаючи руку. — Посольство. Тимчасове відрядження. Дипломатичний спостерігач.
— О… — Янек стримано кивнув. — Ви не попереджали про представника.

Мія завмерла. Данило — спокій, як у кота перед падінням вази.
— Це нова ініціатива, ми не афішуємо. Підтримка молодих програм. Своїми очима. Кава — чудова, до речі, — додав він, піднімаючи чашку.

Мія сиділа з виразом: «Я закохана в людину, яка щойно прикинулась дипломатом. У Празі. Перед справжніми дипломатами.»

Янек, схоже, купився. Або просто вирішив не сперечатись із «дипломатом».
— Дуже добре. Тоді — до справи.

— Ти що, здурів?! — шепоче Мія, коли вони вже йдуть вулицею.
— Я врятував ситуацію! Усі були щасливі. І каву похвалив.
— Данило…
— Так?
— Якщо тебе завтра арештує чеська поліція за фейкову дипломатію — я приїду на побачення з адвокатом.
— Романтично, — підморгнув він. — Тільки щоб він був нижчий за мене.