64

РУСЛАН

Перше, що я відчув-жахливий головний біль...Пам'ять підкидала якісь відривки. Самойлович, коледж, аварія, бійня...а потім темрява. Я лежав на холодній підлозі. Різко піднявшись, відчув що біль посилився. Так, мої очі побачили два силуета. Максимально сконцентрувавши погляд зрозумів, що це Саша. А на її колінах..Кирил? Його так само відключили... Стоп...вона в крові...Боже, що ж так трищить...

-Саш?-Звернувся до дівчини.Вона лише повернула голову в мою сторону. - З тобою все в порядку? Ти в крові.

-Вона не моя.-Її голос був настільки льодяним, що здавалося, душу заморожує.

-Кирила підстрелили?

-Його вбили.

...

-Хто?-Різкіше ніж хотілося, запитав.

-Я.-Що за нісенітниця..

-Поясни, що сталося.

-Тебе забрали сюди. Кирил і Ден побігли тебе рятувати, а мене відвезли до Самойловича. Згодом мені подзвонили, погрожували Лєні. Я прийшла, відбулася коротка розмова. В результаті мене кинули до вас в підвал. Тут був Кирил і ти, але він був при тямі. Мені дали вибір кого врятувати. Результат мого вибору, ти бачиш.

-Я вб'ю цього скота...

-Не Артур виніс вирок. Це був Стас. Тей самий Стас з вашої команди.

-Не може..-Її погляд був таким пронизливим, що я замовчав.

-Захочеш-дізнаєшся про все у Дениса. А зараз ідемо. Двері відчинені.

Вона поклала його тіло на підлогу і закрила йому очі. Всі її рухи були настільки натягнуті, що мені здавалося, ось-ось і вона втратить свідомість. Ми не встигли зробити і декількох кроків, як в нас влетів Денис.

-Як ви...?

-Живі.

-Майже. Денис, скажи, щоб забрали тіло.-Тихо промовила Саша.

-Яке ще...Кирил..?

-Ви спіймали тих покидьків?

-Так, вони там, зверху.

Денис комусь почав дзвонити, а ми піднялися на 1 поверх. Там було багато людей і як дві вишеньки на торті були скручені Артур і Стас. Стільки років мене тримали за дурня. Стільки років...

-О, друже! Як тобі мій сюрприз? Сподобався?-Промовив Стас

-Навіщо було це все? Цей недолугий спектакль?

-Помста. Звичайна помста, дорогенький.

-Якщо так, тобі це не вдалося.

-Помиляєшся, друже. Мій план влучив у саму ціль, чи не так Лексо?

Дівчину трясло, не думаю, що від страху. Вона приблизилася до його обличчя і прошипіла, немов змія.

-Ти будеш горіти у пеклі. І я зроблю так, щоб воно настигло тебе на цьому світі.

Від її слів він лише розсміявся.

Обох, братів, не звично їх так називати, пов'язали і повезли в каталажку. Відвертітися вони тепер точно не зможуть. Я проконтролюю.

-Рус! В кабінеті Артура знайшли записи з камер відеонагляду.

-Добре, зараз підійду!

-Саш, ти з нами?

-Ні, я додому поїду. З мене на сьогодні достатньо.

-Добре, тоді Дмитро тебе відвезе.-Підізвав охоронця і віддав тому наказ.

-Дякую.

Я хотів от обійняти її перед тим, як вона поїде, але дівчина відсторонилася і швидким ходом направилася на вулицю. Скоріше за все стрес... Але, в середині щось підсказує, що все набагато гірше.

Денис чекав мене біля ліфта. Було видно, що він нервує. Винить себе у смерті Кирила.

-Я не розумію, все йшло чітко по плану..

-А яким був той план?

-Коли тебе спіймали, ми змінили позицію і вибрали тактику "Трояна". Пробралися двоє в офіс. Я вибрався, а Кирила "спіймали". Таким чином, ми хотіли виманити ляльковода. Весь план був вивірений в часі, але поява Саші все змінила.

-В будь-якому випадку, треба подивитися, що відбулося в тій кімнаті.

Денисові оперативники швидко розібралися з камерами і записами. Вже скоро ми дивилися "кіно". По мірі того, що відбувалося, мої кулаки все більше і більше зжималися. Ця тварина, котру я вважав другом, нашкодила моїй коханій. Він її змусив забруднити руки у крові. І коли вона зробила вибір, щось в ній зламалося. Я добре бачив це. Її крик досі відголоском звучить в моїй голові. Я обіцяв Саші, що захищу, обіцяв, що не дам її образити, а в результаті своє слово не стримав. Вона втратила майже всіх своїх близьких і Кирил був у тому числі. А найжахливіше те, що він помер у неї на руках. Я знаю, як це: відчувати, як з кожною секундою життя покидає людину. Як льодяніють руки, як скляніють очі. Паршиве відчуття. Я ледь його пережив. А вона...

Нутро почало викручувати, а по венах, ніби потекла рідка лава, замість крові. Не стримавшись, почав крушити все навколо. Не знаю, чим би це все закінчилося, якби не Денис.

-Полегше, брат.-Схапив мене за плечі.-Нам ще треба закінчити з усім цим. А потім можеш біситися скільки влізе.

-Ти не розумієш. Ця блядота просто познущалася над нами всіма. Так, тепер тюрма-його вічний дім, але це ніяк не змінить накоєного.

-Як і твоя злість. Послухай, ми всі в одній лодці пливемо, головне, ви живі залишилися. Все інше можна виправити.

-Ти правий. Все можна пережити і виправити, окрім смерті. Тільки ось, вона настигла нас. Ми всі повернемося до звичайного життя, а от Кирил буде гнити в могилі. Його ж не воскресити.

-Що ти пропонуєш робити Рус? 

-Поговоримо про все після похорон. В мене зараз немає ні сил, ні бажання щось вирішувати.