55

Увечері, після довгоочікуваного відпочинку наша команда "Мстителів" знову була у повному складі. Денис і Руслан нашпиговували технікою дім, а Кирил екіпірував мене і Лєну, одночасно даючи інструкції.

— Значить так, на кожній з вас буде стояти по два маячки. Один в кулоні, один в персні на пальці. Також буде стояти прослушка, у сережці. Це ті речі, які знімати з вас якщо і будуть, то в останню чергу. Лізти туди і щось активувати не треба, все зрозуміло?

— Так, — синхронно відповіли ми йому.

Скоро на перший поверх спустилися і Руслан з Денисом.

— Готово.

— Рус, сліпі зони є?

— Лише лівий кут в кімнаті Олександри. Там архітектура кімнати дуже неординарна. А так, все чисто. 

— Добре.

— Саш, що там Денис? Є в нього якась інформація? — звернувся Кір до мене.

— Сказав, що має бути тут через дві години.

— Окей. Тоді будемо чекати.

— А є взагалі хоч якийсь план дій? — поцікавилась Лєна.

— Все залежить від того, яку інформацію нам надасть Денис.

Тут вже влізла в розмову я.

— Ну добре. Принесе він нам повне досьє Артура. Ми дізнаємося те, про що і так здогадувалися, а що далі? Що ми будемо робити?

— МИ, — нарочито виділив слово Руслан — будемо розбиратися з ситуацією, яка складеться, а ти будеш сидіти дома в безпеці.

— Я вам можу знадобитися...

— Навіть не мрій! В якості наживи ми не будемо тебе використовувати, — категорично відрізав чоловік.

— Але..

— Ніяких але. Я солідарний з Русом, — Підтримав Кирил.

— Добре. Тоді тримайте мене, будь ласка, в курсі.

— А це ідея, — видав раптом Ден, — Треба підлаштувати подушку безпеки. Можна Самойловича впрягти. Залишити Саші всю інфу. Якщо з нами щось станеться, щоб Дмитро взяв все у свої руки.

— Дійсно, ідея гарна, але залишимо її на крайній випадок. Все ж Самойлович, як би "труп", було б добре, щоб так воно і залишалося.

Далі ми обговорювали безліч версій, аж до приходу Дениса.

— Надіюсь, я вчасно?

— Як раз. Щось вдалося нарити?

— Однозначно так. Думаю вам буде цікаво. Будете самі зачитувати?

— Давай ти. Все-таки, інформацію краще знаєш.

— Окей, Руслан, же? — Чоловік кивнув.

— Почнемо з самого початку. Народився в місті Кам'янець Подільський, в повній родині, мав брата.

— Хм, як цікаво, а нам говорив, що він один в сім'ї, — іронічно встряг наш Ден. — Вибач, продовжуй.

— Закінчив школу, отримавши базову загальну середню освіту, після вступив у Правовий університет який також закінчив з червоним дипломом. Два роки працював у міській прокуратурі. Потім розпочалася війна і його забрали на фронт. Там він спочатку навчався, а потім його визначили в вашу п'ятірку. Що цікаво, по його ж проханню.

— Як це? здивувався Руслан.

— Достеменно невідомо, але у нього були зв'язки з кимось зі старших. Але я нарив заяву, де було чітко вказано, куди і кого посилати.

— Нічого собі інфа.

— Так ось, перші два роки він працював чисто, ні в яких справах помічений не був. А ось після закінчення війни, на першій операції під Києвом, він провернув справу з продажем зброї. І таких справ було багато. Поглиблюватись в них немає сенсу, там все "чисто", якщо можна так виразитись. Купівля — продаж незаконних речовин та зброї. А цікаво от що: всі ці гроші він пересилав на один і той же рахунок, який після розформування групи був заблокований. Чий це рахунок, визначити не вдалося. Але я маю підозру, що брату. У 2022 році на війну відправився не тільки Артур, а і його молодший брат Владислав, проте вже через три місяці значився, як зниклий безвісти. Після розформування вашої групи, він рік ніде не був помічений. А потім знову з'явився на радарах. Вже протягом півтора року Артур займається перевезенням незаконного вантажу в країни Африки. Але знову активувався той самий рахунок. Мені вдалося витягти лише псевдонім. Ворон. Щось знайоме?

На обличчях чоловіків, був абсолютно незрозумілий вираз. Раптом Кирил видав.

— Покажи надпис псевдоніма. — Мені теж було цікаво, тому я ближче підійшла. На папері в лапках було виведено слово (VOROn). 

Кирил на очах помрачнів. Нічого не кажучи вручив Руслану папір. А от на обличчі Руслана було помітне нерозуміння і...страх?

— Навіть не думай, Кір. Цього не може бути. Я бачив його мертве тіло! Я особисто ховав його!

— Але ми не можемо ігнорувати такий факт.

— Це просто збіг обставин. Який скоріше за все підлаштував той покидьок, щоб вибити нас з колії.

В гостьовій настала задушлива тиша.

— Хтось взагалі пояснить, що відбувається? Що за (VOROn)?

— Стас, — похмуро відповів Кирил

— Стоп. Той самий Стас? З вашої п'ятірки?

— Так.

— З чого ви взагалі взяли, що це він? Можливо хтось використав його псевдонім.

— Ось,  — ткнув Кір пальцем в надпис. — Бачиш, маленьку букву n в кінці? Коли ми разом працювали, кожен з нас вибирав собі новий підпис, по прізвиську. Рус був соколом, Ден — лисом, Артур — змієм, Я — коршуном, а Стас — вороном. І саме в цьому полягати фішка. Підписом Стаса була назва пташки великими латинськими літерами і тільки останню він писав маленькою. Не знаю чому.

— Я сказав цього не може бути і крапка! — рявкнув Руслан і вискочив на вулицю.

Інстинкти просто кричали, що треба вийти вслід за ним. Тому, швидко натягнувши перше, що попало під руку вийшла на двір. Чоловік стояв, підперши спиною стіну дому і курив. Я підійшла до нього і нічого не кажучи просто обійняла. З першого погляду здавалося, що нічого не змінилося, але було добре відчутно, що його м'язи стали набагато розслабленішими.

— Стас помер на моїх очах. Я особисто бачив, як куля вцілила в його серце. Я ніс мертве тіло друга до штабу, де ми його похоронили. Це просто не може бути правдою. Навіть якби і був крихітний шанс, що Стас живий, впевнений, він би не став такого робити, — так казав, ніби виправдовувався.